Складати кошики та освячувати їх у церкві, ласувати солодкою паскою з шинкою та хроном, битися крашанками – ці звичні для українців традиції на Великдень неабияк дивують американців.
Ольга-Вікторія Король, українка, яка мешкає у США, поділилась із Першим Західним, як адаптувалися наші традиції до американських реалій, як місцеві реагують на великодній кошик і традиційні частування, а також чому Великдень — це ще одна можливість нагадати світові про війну в Україні.
Великдень по-американськи: яйця, кролик і «полювання»
Свій перший американський Великдень Ольга з родиною розпочала з традиційного для США «egg hunt» — гри, під час якої батьки ховають по дворі шоколадні яйця, а діти шукають їх із кошиками в руках.
«Для нас це було вперше. Особисто мені дійство чимось нагадало День святого Миколая. Діти були в захваті».
Після ігор родина повернулася до звичних українських традицій: вирушили до церкви, освятили великодній кошик і сіли за святковий сніданок. Саме тоді й виник один із культурних контрастів, який найбільше здивував американських сусідів.
«Американцям було дивно, що ми їмо солодку паску з шинкою та хроном. Але коли скуштували, їм сподобалося».
У США на Великдень готують не сніданок, а, швидше, обід або підвечірок із запеченою шинкою, овочами та картоплею.
Від вареників до благодійності
Українська громада не лише святкує, а й активно долучається до допомоги Україні. Навіть під час благодійних акцій намагаються показати американцям частинку своєї культури. Наприклад, на одному з заходів учасники організації «Добро» навчали місцевих ліпити вареники.
«Розказували про начинки, історію виникнення… Заразом провели ярмарок, на якому можна було придбати футболки, різноманітні сувеніри. Усі виручені кошти з таких заходів організатори скеровують на придбання амуніції та ліків, які потім передають в Україну».
Що ж до смаків — тут американці також мали власні вподобання:
«Найбільше їм засмакували вареники з картоплею. А от солодкі начинки з лохиною або з сиром та цукром, їх здивували».
Родина поруч — найбільший плюс
Переїхати саме до США Ольгу підштовхнув не лише статус біженця, а й близька людина поруч:
«Тут проживає моя сестра. Тож особисто для мене саме це стало вирішальним чинником, чому я приїхала саме сюди. Набагато легше, коли поруч — хтось з рідних. Особливо, коли приїжджаєш з дітьми».
Попри відстань, зв’язок із рідними та Україною вона підтримує щодня — через соцмережі. Ділиться відео з приготувань, показує місцеві традиції та святкові будні.
«Насправді все зараз відбувається в мережі. Ми стежимо одне за одним в інстаграмі. Я намагаюся поширювати відео про те, як ми готуємося, які тут традиції. Хоча трохи незручно через різницю в часі».
Читайте також: Великдень в Україні 100 років тому: унікальні архівні фото
🔔 Якщо ви також маєте історію життя за кордоном — напишіть нам, і ми з радістю поділимося нею з нашими читачами.