“Оскар” для фільму про трагедію Маріуполя – це сигнал для українських кіновиробників про те, що їхні історії про героїв і біль цієї війни можуть зацікавити продюсерів у світі. Про це пише Анна Паленчук, кінопродюсерка кінокомпаній 435 ФІЛМС та Be Brave FILMS Inc, у колонці на сайті “Української правди”.
“П’ятнадцять років тому, коли індійський композитор А. Р. Рахман, який першим отримав премію Оскар для Індії за найкращий саундтрек, прилетів в аеропорт рідного міста, його вітали тисячі щасливих співгромадян.
Український режисер Мстислав Чернов, який отримав перший Оскар в історії України, в аеропорт рідного Харкова не прилетить. Та й зустрічі з усіма почестями не буде. Адже місто його дитинства майже кожного дня обстрілюють росіяни, і у воєнний час нема місця помпезним прийомам.
Мстислав Чернов і його команда, які невпинно й віддано працювали над документальним фільмом “20 днів у Маріуполі”, увійде не лише в українську історію як перший Оскар країни, а й в історію Оскар промов. Адже Мстислав відверто сказав, отримавши статуетку, що не хотів знімати цей фільм.
І його можна зрозуміти, адже “20 днів у Маріуполі” це не результат режисерського задуму, довготривалої розробки, експедицій чи досліджень. Мстислав Чернов, Євген Малолетка та Василиса Степаненко опинились у Маріуполі під час повномасштабного вторгнення і мали сміливість залишитись там, коли всі міжнародні колеги через щільні обстріли виїхали з міста.
Читайте також: “Оскар-2024”: список всіх переможців
Коли на початку цього року ми з командою документального фільму “In the Rearview / Звідки куди” були в Лос-Анджелесі під час Оскар-кампанії нашого фільму, який увійшов в шорт-лист, більшість кіноакадеміків, яких я зустріла, говорили мені, що їм важко і боляче дивитись “20 днів у Маріуполі”, який на той момент так само, як і наш фільм, був у короткому списку на Оскар.
Зрештою більшість із десяти тисяч кіноакадеміків проголосували за “20 днів у Маріуполі”. Цей факт говорить про величезну солідарність не лише з героїзмом і талантом режисера Мстислава Чернова, а й з Україною як із країною, яка найближчими роками продукуватиме історії, пов’язані з війною.
І найголовніше: отриманий Мстиславом Оскар – це знак для українських кіновиробників, що їхні героїчні чи щемливі історії про війну потенційно можуть зацікавити продюсерів на Північноамериканському континенті. Адже зараз саме час російсько-українській війні вийти за рамки міжнародних новин і перейти на великі екрани.
Так само було з війною в Сирії. Після номінацій на Оскар сирійських документальних фільмів “Для Сами” режисерів Ваад аль-Катеб і Едварда Воттса, “Печери” та “Останні люди Алеппо” режисера Фераса Файяда NETFLIX випустив “Плавчині”. Це історія біженки-підлітка Юсри Мардіні, яка разом зі своєю сестрою Сарою подолала шлях від війни до Олімпійських ігор.
А Чернов, режисер, який здобув перший для України Оскар, не маючи змоги прилетіти в Україну, приїде, як всі, потягом чи автівкою і поїде на фронт, щоб і надалі фіксувати воєнні злочини росіян.
Адже війна триває, і з Оскаром його голос звучатиме ще гучніше”.
Джерело: Українська правда
