Іноді реальність за кордоном виявляється зовсім не такою, як у мріях, і навіть маючи престижну спеціальність, можна не знайти себе в еміграції.
Історія українки Марини Пилипченко — болюча і відверта: попри фах у сфері IT, вона вже півтора року працює прибиральницею в Канаді та зізнається — це морально ламає її щодня, пише dev.ua.
У соцмережі Threads Марина розповіла, що її шлях до нової реальності почався у 2022-му, коли росія розв’язала повномасштабну війну. До цього вона працювала програмісткою і щойно знайшла ідеальну роботу:
«За три місяці до війни знайшла класну роботу, мені вона дуже подобалась. А потім війна, окупація і переїзд. Я втратила свою роботу».
Канада стала її новим домом, але не новим професійним стартом. Хоча жінка намагалася знайти роботу за спеціальністю, все закінчилося тим, що вона знову втратила місце: «Трохи працювала програмістом, але роботодавець наполіг на переїзді, тому мене звільнили». Відтоді вона вже 1,5 року працює прибиральницею: «Відчуваю себе like a shit».
Її зарплати вистачає лише на оплату рахунків і харчі. Вона чесно визнає:
«Працюю за мінімалку, як раб. Приходжу додому — нема навіть часу на відпочинок. Стільки часу витратила на навчання, щоб працювати прибиральницею. Це капець».
Марина зізнається, що втрачає віру у своє майбутнє: «Може, вже ніколи не буду працювати програмістом… Інколи я плачу від безсилля на своїй роботі». І хоча їй болить думка про повернення, сум за батьками не дає спокою: «Я навіть не знаю, чи побачу своїх батьків. Напевно, це була помилка, що приїхала до Канади».
Не опускати руки чи повертатись додому?
Її історія викликала гучний резонанс у соцмережах. Частина користувачів висловила підтримку, інші — скепсис. Наприклад, користувач із ніком tout_comprendre8 зазначив: «Не вірю в те, що кваліфікований програміст із нормальною англійською не може знайти роботу в Канаді. Або програміст 1С, або джуніор без досвіду».
Інший користувач, Геннадій Самолюк, поділився історією свого знайомого з Ванкувера: «Жив і процвітав у Ванкувері задовго до війни, працюючи програмістом. А два місяці тому втратив роботу через ШІ. Думаю, що робота програміста — це вже минуле, на жаль».
Дехто, як Лілія Рожнів, пропонує Марині повернутися в Україну, зокрема до безпечніших регіонів: «Я тому й залишаюсь в Україні — в мене тут хороша робота. Може, спробуйте фриланс або поверніться в Івано-Франківськ чи Львів».
Читайте також: З України до Канади: іміграція крізь призму сімейного досвіду
фото ілюстративне | Freepik
