Дана Лесюк – засновниця і керівна директорка Центру донорства для переміщених українців «Регіна» у канадській провінції Саскачеван.
Вона відкрила центр для новоприбулих 12 липня 2022 року, приблизно через чотири з половиною місяці після початку повномасштабного російського вторгнення, пише СВС News.
Коли українці тікають до Канади під час війни з росією, вони приїжджають лише з кількома речами і часто опиняються в порожніх домівках чи квартирах, пояснює Дана Лесюк. Це те, над чим вона працювала весь цей час.
Донині центр забезпечує українських біженців необхідним, як-от посуд, дивани чи ліжка — що є найбільшим пріоритетом жінки — щоб вони не спали на підлозі.
«Усі казали, що ви нічого не можете зробити, наприклад, просто прийняти це і знати, що ви не можете контролювати таку ситуацію, війну. Але завжди є щось, що люди можуть зробити, наприклад, принаймні допомогти людям, які постраждали від цього», — сказала журналістам Дана Лесюк.
Центр відкрився в будівлі в районі REAL, але тепер працює в трьох місцях: видає посуд для дому в одному (3303 Grant Rd), меблі та більші речі зі свого складу (1660 Park St.) і одяг у третьому (вул. Паркова, 1629).
З центром біженців пов’язує Конґрес Українців Канади та Українське Національне Об’єднання Канади.
Одним із найяскравіших спогадів жінки про допомогу українським біженцям є те, що через три місяці після прибуття до Канади чоловік із сином приніс диван у дім, який був цілковито порожній. Вона сказала, що багато новоприбулих надто горді, щоб просити про допомогу, і беруть мінімальну кількість необхідних речей, якщо взагалі беруть, або лише за умови, що вони добровільно надають свою допомогу центру.
Українці, які скористалися пожертвами також були раді бачити, скільки людей пропонують речі, щоб допомогти їм, додає Лесюк.
«Це перетворило всі щоденні сльози на щось набагато краще», – сказав Лесюк.
З початку війни за два роки до Канади втекли майже 250 тисяч українців.
Руслан Бренич – один з волонтерів центру, який прибув до Канади після війни, у серпні 2022 року. Він зупинявся в готелі в Реджині, поки нарешті не знайшов квартиру — але вона була порожня.
«Все необхідне ми отримали від донорського центру, і тому дехто з нас вирішив хоч щось робити, волонтерити», – сказав Бренич.
Він давно хотів помандрувати з України до Північної Америки. Коли почалася війна, він був у Варшаві з братом. Він залишався там місяцями, перш ніж отримав можливість переїхати до Північної Америки. Тепер щонеділі вже більше року він допомагає в центрі.
Для Бренича волонтерство більше нагадує зібрання громади, ніж роботу, через те, кого він там зустрів.
Читайте також: Ukrainian’s Kitchen: шеф-кухар в Едмонтоні навчає українських біженців
Джерело: СВС News
