Кава – це не просто напій, це цілий світ. Саме для Вадима Грановського, автора унікального напою Flat Red, кавою, яка стала символом його власної історії та історії України.
Він безперечно є однією з найвпливовіших фігур на українській кавовій сцені. Його досягнення як чемпіона, засновника успішної мережі кав’ярень та активного популяризатора кавової культури зробили його справжньою зіркою у цій галузі.
У нашій розмові ми поєднали особисте та глобальне, розглядаючи, як один крок – створення авторського напою – може вплинути на сприйняття України у світі.
Проєкт “Coffee Care” та його вплив
У березні 2022 року з метою підняти бойовий дух захисників України була створена волонтерська ініціатива – Coffee Care. Яка забезпечує українських військових та медиків якісною кавою та необхідним обладнанням для її приготування.
Ідея проєкту “Coffee Care” виникла у Вадима Грановського на початку повномасштабної війни. Як досвідчений кавовий майстер, він розумів, що якісна кава може стати не лише насолодою, а й джерелом енергії для захисників України. “Я отримував безліч прохань від військових і волонтерів про каву. І я зрозумів, що можу зробити свій внесок, забезпечивши наших захисників улюбленим напоєм. Це було як створення невидимого фронту – фронту смаку і турботи”, – ділиться Вадим Грановський.
Спочатку все було досить хаотично. Друзі, знайомі, гості кав’ярні Вадима Грановського просили каву для своїх підрозділів. Але швидко стало зрозуміло, що потрібно системний підхід. Тому почали організовувати збори коштів, закуповувати якісну каву і відправляти її на фронт, (полігони, навчальні центри, лікарні, центри допомоги людям з окупованих територій). З часом з’явилася ціла мережа волонтерів, які допомагали доставляти каву в найвіддаленіші куточки країни.
“Низький уклін “Новій Пошті” – завдяки відділенням, які працюють у прифронтових містах маємо можливість відправити каву на найгарячіші напрямки.
Пам’ятаю кілька фото від військових, які отримували каву – навкруги зруйновані будинки, проте у вцілілому працює відділення пошти”.
“Пригадую, як відомий автогонщик та гість кав’ярні, Олексій Мочанов, зателефонував і сказав: “Вадик, терміново потрібна кава для військових”. Ми відправили їм все, що було.
Або пишуть знайомі з компанії АВТ Баварія, офіційного імпортеру BMW в Україні, та пропонують передати військовим фірмові термо-чашки, залишки яких є на складі.
Взагалі, за час існування проєкту відгукнулось немало знайомих з бізнесу, які цінують мою каву – проєкт підтримали компанії Vodafone, Work.UA, корпорація “Біосфера”, УкрСибБанк, VIDI.
Це були моменти, коли ти розумієш, що робиш дійсно важливу справу. Кава – це не просто напій, це енергія, це підтримка, це зв’язок з домом”, – каже бариста.
Вадим Грановський підкреслює, що проєкт “Coffee Care” – це не просто про каву. Це про людей, про їхню єдність і взаємодопомогу.
“Кава стала символом нашої незламності. Вона об’єднала людей з різних куточків країни, які прагнули зробити свій внесок у перемогу”.
“Проєкт “Coffee Care” продовжує свою місію, хоча й зіштовхується з новими викликами”, – ділиться Вадим. – Спочатку все було відносно просто. Ми виготовляли продукцію в Туреччині, на виробництві відомої компанії Soy, а потім передавали її військовим за допомогою посольства України в Туреччині.
Нас завжди підтримували українські дипломати, особливо посол України, пан Василь Боднар та його дружина пані Катерина, яка фактично стала хрещеною матір’ю проєкту.
Однак з часом ситуація ускладнилася. Змінилося законодавство, стався землетрус в Туреччині, зросли ціни на матеріали, виникли проблеми з логістикою та українською митницею. Але ми не здаємося”.
Одним із найбільших досягнень проєкту стала унікальна джезва, розроблена спеціально для військових.
“Ця джезва – це не просто посудина для приготування кави, – пояснює автор проєкту. – Це символ підтримки, знак поваги до наших захисників. Кожна джезва виготовлена з єдиного листа високоякісної міді та має міцну ручку з загартованої у вогні вуглецевої сталі військового гатунку – з такої виготовляють зброю. Ми передавали незламні джезви військовим, медикам, волонтерам. І отримували неймовірні відгуки”.
Вадим Грановський розповідає, що проєкт “Coffee Care” не лише забезпечує військових кавою, але й сприяє об’єднанню людей. “Ми мали змогу подарувати таку джезву та отримати підтримку від багатьох відомих людей. Нашими джезвами користуються Джамала, Андрій Хливнюк, Святослав Вакарчук, Борис Джонсон, Мелінда Сіммонс”.
Однак, не обійшлося і без труднощів.
“Ми стикалися з різними проблемами, від шахраїв, які намагалися скористатися ситуацією, до бюрократичних перешкод. Але ми продовжуємо працювати, адже розуміємо, наскільки важлива наша місія.
“Проєкт “Coffee Care” продовжує розвиватися, незважаючи на численні виклики, – каже Вадим. – Ми постійно шукаємо нові рішення та адаптуємося до мінливих умов. Наприклад, через складнощі з виробництвом джезв в Україні ми зосередилися на виробництві кавових таблеток – зручного та компактного формату кави, ідеального для військових у польових умовах”.
“Ці кавові таблетки, або як ми їх називаємо, “military grade coffee”, стали дуже популярними. Вони легкі у використанні і дозволяють швидко приготувати смачну каву навіть в екстремальних умовах. Ми плануємо розширювати асортимент смаків і форматів цих таблеток”, – додає Вадим.
Крім виробництва та постачання кави і джезв, Вадим Грановський активно займається популяризацією кавової культури серед українських військових. “Я відвідую військові бази у Великій Британії, де проходять навчання наші захисники. Там я проводжу майстер-класи з приготування кави, розповідаю про різні сорти кави та особливості її заварювання. Це не просто розвага, а й можливість підняти бойовий дух наших військових і показати їм, що ми про них дбаємо”.
Про українську ідентичність
Вадим Грановський, засновник проєкту “Coffee Care”, ділиться своїми роздумами про вплив радянського минулого на сучасну Україну.
“Я, як і багато українців, виріс у Радянському Союзі. Цей досвід залишив глибокий слід у нашій свідомості. Ми досі відчуваємо наслідки радянської пропаганди, корупції та відсутності національної ідентичності”, – зазначає він.
“Російська агресія проти України – це не просто територіальний конфлікт, це спроба знищити нашу державу і наш народ. Але причини цієї війни криються не лише в зовнішніх чинниках, але й у нас самих. Ми повинні визнати, що радянське минуле залишило в нас глибокі рани, які досі не загоїлися. Ми повинні позбутися радянських стереотипів і побудувати нову, сильну українську ідентичність”, – підкреслює Вадим.
“Мій друг якось сказав мені, що пісня “Вона” Тараса Чубая допомогла йому вбити в собі “москаля”. Ці слова дуже мене вразили. Я розумію, що він мав на увазі. Ми, українці, які виросли в радянській системі, повинні постійно працювати над собою, щоб позбутися залишків радянської ідеології. Ми повинні усвідомити свою українську ідентичність і відстоювати її”, – ділиться своїми думками Вадим.
Проєкт “Coffee Care”, за словами Вадима Грановського, це його внесок у будівництво нової України. Адже він вірить, що кожен з нас може зробити щось для того, щоб наша країна стала сильнішою і успішною.
“Українська кавова культура переживає справжнє відродження”, – зазначає Вадим Грановський. – “Після десятиліть радянської стандартизації та одноманітності, ми повертаємося до наших історичних традицій споживання кави. Колись Україна була однією з перших країн в Європі, де каву пили з великим задоволенням. І сьогодні ми знову відкриваємо для себе це багате культурне надбання”.
Вадим підкреслює, що кава в Україні – це не просто напій, а ціла культура: це спілкування, це затишок, це можливість насолодитися моментом. Кав’ярні стали місцями зустрічі, обміну ідеями та створення нових зв’язків. Це своєрідні культурні центри, де люди можуть відпочити від метушливого світу і просто поговорити.
Вадим Грановський є одним із зачинателів української кавової культури. Він брав участь у багатьох міжнародних чемпіонатах, популяризуючи українську каву за кордоном.
“Я пишаюся тим, що можу представляти Україну на світовій арені кави. Це велика честь для мене”, – ділиться він.
Кава в Україні стала не лише напоєм, а й символом єдності та спротиву. Вона об’єднує людей, допомагає їм відволіктися від повсякденних проблем і знайти внутрішній спокій. Особливо важливу роль кава відіграє під час війни, коли вона стає маленьким острівцем мирного життя серед загальної нестабільності.
“Нещодавно до переліку нематеріальної культурної спадщини України Міністерство культури додало кавову традицію кримських татар – кава, приготована в джезві, офіційно визнана частиною української ідентичності”, – зауважує Вадим.
Вадим ділиться своїм досвідом проведення кавових майстер-класів для українських військових: “Коли я приїжджаю на військову базу і починаю розповідати про каву, бачу в очах хлопців справжню вдячність. На ці кілька годин вони забувають про війну, про страх, про смерть. Вони просто насолоджуються смаком кави і спілкуванням. Це дуже важливо для їхнього морального духу”.
“Кава має величезний потенціал для розвитку української економіки та культури, – переконаний Вадим. – Ми можемо створити потужну самобутню кавову індустрію, яка буде конкурувати на світовому ринку. Але для цього нам потрібно вирішити ряд проблем, таких як корупція, бюрократія та відсутність державної підтримки”.
Вадим порівнює українську реакцію на війну з реакцією росіян: “Росіяни, натрапивши на труднощі, часто шукають втіхи в алкоголі. А українці обирають каву. Це говорить про те, що ми – інша нація, з іншими цінностями і пріоритетами”.
Вадим Грановський, розкриваючи тему походження слова “кава” в українській мові, зробив цікавий історичний екскурс.
Вадим підкреслив важливу різницю між українським “кава” та російським “кофе”.
“В Україні, якщо навіть знову таки протистояти російським наративам, в російській мові це кофе, в українській це кава, знаєте чому? Росія отримала каву, фактично з Петра I, з Нідерландів.
У російську мову кава прийшла пізніше, ніж в українську. Взагалі, і культура споживання кави там, це дуже такий момент, який треба окремо говорити. Ми отримали каву значно раніше, від Османської імперії, завдяки нашим тісним культурним зв’язкам з Туреччиною. Тому те слово “кахве”, яке ми отримали від них, від Османів, воно стало “кава” в нас. І тому навіть на рівні слова ми інші”, – пояснює він.
Історичні корені кавової культури в Україні
“Кава в українській історії – це не просто напій, а ціла культура, – підкреслює Вадим Грановський. – Вона супроводжувала нас століттями, від часів козаччини до наших днів. Історія кави в Україні – це історія нашої державності, нашої культури, нашої ідентичності”.
Вадим детально розповідає про роль кави в житті українців різних епох: “Богдан Хмельницький, який пробував каву в Османській імперії, привіз цей напій в Україну і зробив його частиною козацької культури. Кава була популярна серед української еліти, духовенства і навіть простих людей”.
Вадим наголошує на важливості вивчення історії української кавової культури.Радянська влада намагалася знищити нашу історію і культуру, але нам вдалося зберегти деякі фрагменти. Вивчаючи історію кави, ми краще розуміємо себе, своїх предків і свою країну.
“Є такий історик Олексій Сокирко, у нього є робота, чудова книга, яка називається “Кулінарна мандрівка в Гетьманщину”. Він розповідає про те, як раніше готували каву”.
Згадує Вадим й відомі такі постаті, як Юрій Кульчицький. 1684 року у Відні відкрилася кав’ярня “Під синьою пляшкою” — перша у Центральній Європі. Її власником та ідейним натхненником став саме український козак Юрій Кульчицький.
“І до того він фактично створив рецепт кави по-віденськи. А саме коли чорна гірка кава не знайшла шанувальників, Кульчицький придумав додавати до неї цукор і молоко. Навіть зараз є така американська дуже потужна, міжнародна мережа кав’ярень – Blue Bottle Coffee. Вона створена більше 20 років тому.На сьогодні 68% цієї мережі, належить компанії Nestle. І ось власник цієї могутньої кавової імперії відверто говорив, що він назвав цю мережу, як шану кав’ярні Юрія Кульчицького у Відні”.
Поєднання британської та української кавових культур
Вадим Грановський є чемпіоном Великої Британії з приготування кави в джезві UK Cezve Championship (2014) та дворазовий фіналіст чемпіонату світу.
“Мій досвід чемпіона Британії з приготування кави в джезві став для мене цінним джерелом натхнення, – ділиться Вадим. – Я мав можливість познайомитися з різноманітними кавовими традиціями, від класичних британських до екзотичних азіатських. Однак, незважаючи на це, я завжди залишався вірним своїм кореням і намагався популяризувати українську кавову культуру”.
Вадим розповідає про свій авторський напій Flat Red: “Це не просто кава з гранатом, це символ України.Поєднання насиченого смаку кави і солодко-кислої нотки граната створює унікальний аромат, який нагадує про наше сонячне літо і багату історію. Я часто готую цей напій на різних заходах і бачу, як він подобається людям. Це робить мене неймовірно щасливим”.
“Я пригадую історію від друзів, українських виноробів з Одещини, компанії «Колоніст», у яких на виноробні є гранатовий сад. Згадую розповіді друзів з Криму, для яких плоди гранату є глибоко символічними”.
Історія Flat Red тісно пов’язана з історією України. Flat Red створений у Києві, у колаборації з японським виробником преміальних авто Lexus. Де за допомогою багряного кольору напою Вадим ілюстрував нову модель авто.
“Японська філософія майстерності takumi та служіння суспільству за допомогою власного ремесла та таланту суттєво влипнула на мій світогляд”, – каже він.
“Звичайно, я надихався і красою української природи і багатством нашої культури. Гранат – це символ родючості, життя і краси. А кава – це символ сили, енергії і незламності українського духу.
Я також знайшов цікавий історичний паралель між гранатом та Україною. Я цитую лондонську редакцію щоденника Павла Алепського “Подорож антіохійського патріарха Макарія”, автор якого відвідав Україну в середині XVII століття: “Ця благословенна країна схожа на гранатовий сад – виплекана, доглянута та велична у своїй красі.”
Щоденник подорожніх нотаток патріарха став світовою літературною пам’яткою та неоціненним джерелом відомостей про політичне становище України, культуру, звичаї і побут українського народу в середині XVII століття. В Україні щоденник з’явився завдяки академіку Агатангелу Кримському, який придбав його під час свого наукового відрядження до Сирії та Лівану наприкінці ХІХ ст.
Відомо, що український історик і політичний діяч Михайло Грушевський користувався подорожніми нотатками Павла Алеппського, коли працював над головною роботою свого життя – десятитомною монографією “Історія України-Руси, – зазначає Вадим Грановський”.
“Це порівняння з гранатовим садом дуже точно відображає багатство і різноманітність української землі. І я вважаю, що мій напій Flat Red є своєрідним продовженням цієї традиції”.
Створення унікального смаку – Flat Red
Вадим пригадує, як вперше почув порівняння України з гранатом. Це було на одній із лекцій про українську культуру. І тоді його вразило: така точна метафора. Україна, як гранат, – багатогранна, соковита, і водночас крихка. Кожна її частинка – це окрема історія, кожна кісточка – це пам’ять поколінь.
“Особливо мене зачепила історія про Крим. Коли я дізнався про те, що для кримських татар кава – це не просто напій, а ціла культура, я зрозумів, наскільки глибоко вплетена їхня ідентичність в українську”.
“А червоно-чорний прапор? Хіба можна заперечувати його історичну цінність після того, як побачиш його на картині Рєпіна? Це ж не просто шматок тканини, це символ боротьби, незламності духу, – каже Вадим Грановський. – І сьогодні, коли я дивлюся на карту України, я бачу не просто країну, а живий організм, який постійно розвивається і змінюється. І я вірю, що одного дня цей гранат знову буде цілісним, а Крим повернеться додому.Адже Україна – це не просто географічна точка на мапі, це наша історія, наша культура, наша душа”.
Вадим Грановський – автор унікального напою Flat Red – неодноразово стикався з проблемою порушення авторських прав. “Я запатентував назву, але рецепт відкритий, – зізнається він. – І це, здавалося б, має спрощувати процес поширення напою, але насправді відкриває двері для зловживань”.
Вадим розповідає, як його авторська ідея поширювалася Україною, як різні кав’ярні використовували його рецепт, не згадуючи його імені. “Деякі навіть стверджували, що це їхній власний винахід, – додає він з гіркотою.Особливо болючим ударом стала ситуація з мережею заправок SOCAR Energy Ukraine, яка скориставшись презентованою керівництву ідеєю Flat Red, створила власний аналог напою – “новий фірмовий напій Black Red”.
Ця історія – лише один з багатьох прикладів того, як в Україні порушують авторські права. Вадим переконаний,що така ситуація негативно впливає на розвиток української креативної індустрії. “Якщо ми не будемо захищати свої ідеї, то хто ж це робитиме за нас?” – запитає він риторично.
Вадим часто стикається з питаннями про українськість його напою.
“Більш того, коли мене запитують, а де в напої Flat Red, де український інгредієнт, чому кава з гранатовим соком, чому це, скажімо, не вишня чи, я не знаю, квас чи чого інше. І я говорю про те, що не завжди українська кухня має бути ортодоксальною, тобто не треба пхати сало в будь-який рецепт”, – пояснює він.
За словами бариста, українська кухня – це не лише про традиційні інгредієнти, а й про креативність та вміння експериментувати. “Складовою інгредієнтом може бути винахідливість, майстерність, сміливість, – підкреслює він. – Тобто техніка приготування може бути чи не головним інгредієнтом страви, чи напою, чи продуктів, чи бізнесу”. Вадим вважає, що поєднання кави та гранатового соку – це не просто випадковий експеримент, а результат свідомого пошуку нових смаків та відчуттів.
“І ось це, ось ця сміливість робити щось несподіване, нове – це суперсила українців”, – переконаний він.
За його словами, саме завдяки цій сміливості українська культура завжди була багатогранною та цікавою для всього світу.
Смаки Дня Незалежності
Вадим Грановський, поділився своїми роздумами про зв’язок між їжею та національною ідентичністю.
“Для мене День Незалежності – це не просто дата в календарі, – каже він. – Це, перш за все,кінець літа, час збору врожаю. Я згадую своє дитинство, проведене в селі, де ми з родиною готували смачні страви з власних продуктів. Це було справжнє свято смаку і спілкування”.
Він підкреслив важливість сімейних традицій: “У нашій родині завжди було заведено готувати на свята особливі страви. Це були не просто страви, а маленькі ритуали, які нас об’єднували”.
“Я часто готую, майже щоденно, саме каву в джезві, тому що для мене це знову таке про свободу, – каже бариста. Коли ви готуєте каву в джезві, ви можете додавати будь-що, наприклад, прянощі, яких також неймовірний вибір, кардамон, гвоздика, імбир. Коли ви готуєте каву в джезві, це дуже нагадує приготування їжі, ви можете рецепт коректувати, гідно вашої фантазії. Тому скажімо там каву з імбирем чи каву з корицею, чи каву з мускатним горіхом і кардамоном, це те, що я постійно, те, з чим я експериментую”.
Вадим підкреслив, що для нього приготування кави в джезві – це не просто процес приготування напою, а ціле мистецтво: “Звичайно, я люблю еспресо, також, ось така чорна міцна кава, де в залежності від зерен ви можете відчути смаки абсолютно різної землі, різного клімату. Ефіопія, Ємен, Гватемала, Індонезія, тобто це кожен ковточок, це мандрівка в іншу країну”.
Яка найбільша мрія Вадима Грановського
Вадим на мить задумався, перш ніж відповісти.
“Я нещодавно відповідав на це запитання. Ви знаєте, мрія, я зараз змушений говорити банальні речі, в тому сенсі, що мрія для всіх українців зараз єдина. Її можна сформулювати словом “перемога”, хоча я думаю, що перемога, яку нам малюють офіційно, вона неможлива”.
“Я не впевнений, що ми можемо, умовно кажучи, “спалити Москву”, і взагалі я не думаю, що це потрібно. Але зупинити цю війну і повернути все втрачене людьми в території. І головне, ми не повернемо втрачених життів. Це наша ціна, ми заплатили і продовжимо її платити. Я не знаю, як буде розвиватися ця війна, Але я хочу, щоб вона зупинилася, навіть якщо це буде тимчасова зупинка, тому що, можливо, вони знову прийдуть. Але я хочу, щоб Україна, перше, щоб зупинилася війна, щоб Україна мала шанс стати такою, на яку більше ніколи не нападуть”.
“Взагалі зараз світ має зрозуміти, що Україна – це глобальна цінність, яку не можна втратити. Наша історія, культура, національна кава, наші напої, наші люди – це те, що є Україною, це як дорогоцінний камінь, це щось унікальне. Це треба зберегти”.
Вадим підсумував свої роздуми: “Ось тому мрія досить проста – зупинити цю війну, побудувати країну, яка більше ніколи не буде жертвою війни і бути наскільки сильними і мудрими, щоб до нас ніхто не приходив з війною.
Звичайно, для кожного з нас, я думаю, мрія – це просто особиста частина, в якому сенсі. Ти прийшов у цей світ щось робити, в тебе якийсь дар, ти можеш брати каву чи писати текст, чи готувати смачні страви, чи робити щось своїми руками та інтелектом.
У кожного є місія, дар, з якими людина прийшла у цей світ. Я хочу, щоб Україна була тією країною, де люди мають можливість жили своїм щасливим життям, побудованим навколо улюбленої справи та родини”.
Авторка: Оксана Середюк.
