Перші місяці повномасштабної війни змусили 18-річну студентку Марину Ткаченко з Київщини шукати прихисток за кордоном. Вже понад два роки дівчина проживає в Шотландії та навчається в найбільшому університеті країни на ветеринарній медицині.
Про життя на круїзному лайнері та пошуки квартири, вступ до університету Глазго, умови вступу для українців та відмінності навчання вона розповіла в інтерв’ю “УП. Життя”.
“Знала, що в Шотландії не кидають напризволяще”
На момент 24 лютого 22-го Марина Ткаченко навчалася на першому курсі ветеринарної медицини у Національному університеті біоресурсів і природокористування в Києві. Російське вторгнення вона з сім’єю зустріла на дачі під Бучею, за тиждень разом із братом виїхала до Німеччини. Її виш, на диво, висунув суворі умови навчання: або відвідувати пари, або відрахування. Дівчина зрозуміла, до дистанційно навчатись немає змоги і почала шукати можливості за кордоном. Відгукрулись із Шотландії.
“Я вже знала, що там (у Шотландії, ред.) є досить багато українців. І знала, що їх там не кидають напризволяще. Вони не живуть в спортзалах, як в Польщі чи в Німеччині. Тому було трошки спокійніше переїжджати у цю країну”, – розповідає Марина.
Спершу потрібно було онлайн податися на місцеві програми для українців. Спонсором Марини став шотландський уряд. Опрацювання документів було дуже швидким, вже через два тижні в неї був дозвіл на переїзд.
З листопада 22-го по лютий 2023 року дівчина проживала на великому круїзному лайнері, який був пришвартований у порті поблизу аеропорту. Там мешкало близько тисячі українців, багато з яких поселилися влітку 2022-го. Окрім безкоштовного проживання, місцева влада забезпечувала всіх харчуванням. Кожен українець мав окрему каюту. На території лайнера були представники шотландського уряду та центру зайнятості, які допомагали з пошуком роботи.
“У мене замість вікна була картина моря, іронічно. Звісно це був цікавий “експеріенс”. Але три місяці жити без вікна – це трішки тяжко”, – згадує дівчина.
На лайнері українці товаришували між собою та навіть влаштовували святкування, до яких долучалися місцеві.
“Екіпаж корабля робив нам святкову вечерю з варениками, кутею і узваром на Різдво. Дітям Миколайчик приносив подарунки під каюти”, – розповідає Марина.
Згодом мешканців човна почали розселяти, оскільки він мав вирушити у рейс.
“В університеті мене зарахували як home student”
“Як тільки я переїхала у листопаді 22-го, то одразу почала займатися процесом вступу. Тут все подається дуже заздалегідь, документи приймають на початку року, у січні. Ти, як і в Україні, створюєш особистий кабінет вступника, туди завантажуєш свої оцінки зі школи чи університету. Окремо здаєш англійську. В різних університетах можуть вимагати різний рівень володіння мовою. Я задала найуніверсальніший тест IELTS Academic”, – розповідає студентка.
Те, що дівчина мала хороший рівень англійської та досвід навчання в українському університеті на схожій спеціальності, допомогло їй легше вступити у шотландський виш. Марина Ткаченко отримала декілька пропозицій від вищих навчальних закладів Шотландії. Дівчина обрала університет Глазго – найбільший виш країни – та з вересня розпочала навчання на ветеринарній біонауці.
Загалом навчання для іноземців у Великій Британії є дуже дорогим, та шотландський уряд прирівняв українських студентів до місцевих, які навчаються безкоштовно і мають спеціальний статус.
“В університеті мене зарахували як home student (“домашнього студента” – ред.). Тобто, грубо кажучи, я вважаюся шотландкою, а не біженкою. Я маю право працювати, навчатися та виїжджати”, – пояснює Марина.
Також для українців діють спеціальні стипендії та кредити на проживання. Вона отримує стипендію 1800 фунтів, яка покривається державою.
Ще, окрім стипендії, можна взяти кредит на проживання, яким тут користуються всі студенти. Ти будеш віддавати його, коли твій заробіток досягне певного рівня. Тоді з твоєї зарплати буде відніматися невеликий процент”, – розповідає дівчина.
Університет запропонував студентці проживання в гуртожитку за 150 фунтів на тиждень, проте дівчині було вигідніше було орендувати квартиру з подругою через соціальну організацію.
За словами Марини, питання оренди житла є одне з найкритичніших у країні. Квартиру тут дуже непросто знайти, оскільки потрібні спеціальні документи: “Шотландцям потрібна кредитна історія. Якої, звісно, немає в українців. І плюс ще потрібна людина, яка може за вас поручитися”.
“Тут немає цієї прірви між студентом і викладачем”
Студентка хоче в майбутньому поєднати своє життя з наукою. За її словами, у Шотландії для цього є значно більше можливостей:
“Для моєї спеціальності тут набагато більше перспектив. Я трошки відійшла від медицини-медицини, тому що в Києві встигла попрацювати у ветклініці. І зрозуміла, що це дуже стресово для мене. Мені б хотілося йти більше в науку. Але в Україні перспектив для науковця майже немає.
Тут для науковців є дуже багато стипендій і грантів. І мій університет один з найкращих у Великій Британії по ветеринарній базі саме для наукової роботи. Тому тут є дуже багато перспектив для моєї спеціальності. І це дуже круто”.
Марина Ткаченко захоплено розповідає про перший рік навчання в Шотландії. Каже, що неможливо порівняти з українським, оскільки все значно сучасніше.
“Ми не вчимося за підручниками Радянського Союзу. Тут все нове: нове обладнання, нова інформація, нові досліди. Багато дуже практики. Дуже багато різних стипендій, проєктів. Це просто неможливо порівняти з тим, як я вчилася в Україні”,– ділиться студентка.
Також, за словами дівчини, суттєво відрізняється ставлення викладачів до студентів:
“Тут немає цієї прірви між студентом і викладачем, коли вони дивляться на нас зверху, як на якесь сміття. До нас ставляться, як до колег”.
Читайте також: Від готелів та лайнерів до власного дому: де живуть українські біженці в Шотландії
Джерело: УП.Життя
