Поки у США шукають баланс між імміграційною реформою й безпекою, українські родини залишаються у підвішеному стані. Історія повторюється — тільки тепер це не Київ, а Айова чи Південна Кароліна, де знову постає питання: «А що далі?»
CNN розповідає про українця Олександра (прізвище чоловіка не розголошується з міркувань безпеки), який майже нічого не знав про Південну Кароліну, а тим паче — про невеличке містечко Гартсвілл, коли переїхав туди з родиною у вересні 2022 року. Люди були змушені покинути Київ через російське вторгнення. І хоч тепер мешкають у «невеликій сільській громаді», це не завадило їм почати нове життя — з нуля.
«Для мене Сполучені Штати — це фортеця демократії, свободи й можливостей. Я подумав: нарешті, нарешті я можу почати все спочатку», — поділився Саша.
Його родина — серед близько 280 тисяч українців, які потрапили до США за програмою Uniting for Ukraine (U4U) — гуманітарного паролю, що дозволив американцям приватно спонсорувати українських біженців.
Та тепер, через призупинення обробки заявок на продовження паролю, тимчасового захисту й дозволів на роботу, майбутнє цих родин — під великим питанням.
«Це може стати катастрофою не лише для українців, а й для всіх нас», — каже Кертіс Лі, спонсор Саші та учасник ініціативи Carolinas for Ukraine.
Служба громадянства та імміграції США підтвердила CNN, що всі заявки українців у межах U4U наразі перебувають на адміністративній паузі через «додаткові перевірки задля виявлення можливого шахрайства, загроз громадській чи національній безпеці».
«Місто спустошене. Люди плачуть у школах»
У родин Авєтісян та Мірзоєвих, які мешкають у ДеВітті (штат Айова), така затримка може зруйнувати мрію про американське майбутнє.
Попри сплату тисяч доларів за імміграційні послуги, тимчасовий захист їм ще не надали, а запит на продовження паролю — зупинили.
«Це зрада. І ми це відчуваємо на кожному рівні», — каже спонсорка родин Анджела Боеленс, яка також очолює організацію Iowa Newcomer Community & Exchange (IA NICE).
За її словами, громада інвестувала понад пів мільйона доларів у тимчасове житло для новоприбулих. Багатьом згодом вдалося купити власні будинки, знайти роботу й інтегруватися.
«Ми не знаємо, що робити з іпотеками, бізнесами. Діти плачуть у школі, і ми навіть найняли психолога, щоб пояснити їм ситуацію», — розповіла вона.
Сем Хір, роботодавець чотирьох українців, зокрема Авєтісян і Мірзоян, також б’є на сполох:
«Якщо їх змусить поїхати — це буде ударом. Вони сумлінні працівники, вчаться, піклуються про родини. Це не ті іммігранти, від яких треба позбутися».
«Де наш дім?»
Саша пригадав, як вибирався з Києва: на збори були лічені хвилини після вибухів біля будинку. Дружина й донька спершу поїхали до Італії, він залишився допомагати в Україні. Згодом подав заявку на U4U.
«Ми не знали, куди їдемо, і що нас чекає. Але, поговоривши з нашими спонсорами Лі та його дружиною, стало трохи спокійніше», — розповів Саша.
Зараз він запустив власну справу у США — будує міні-будинки з контейнерів.
«Я стараюся не думати про те, що нас можуть вигнати. Моя донька нещодавно вперше назвала це місце домом. І коли вона питала раніше: “Тату, де наш дім?”, — я не знав, що відповісти…».
Читайте також: Українські працівники в США втрачають роботу через рішення Трампа
фото: Wirestock Creators / Shutterstock
