Українці в Лондоні — як ті, що жили тут раніше, так і новоприбулі — фактично ведуть “тиху гастрономічну кампанію” на підтримку України. Про це пише британська журналістка Зої Стрімпел у своєму матеріалі для The Spectator.
На її думку, українська кухня не нав’язує позицію прямо, але чітко її демонструє. Вона описує це як приклад “м’якої сили”, яка працює тонше й ефективніше, ніж багато інших способів комунікації під час війни.
Втім, журналістка не приховує іронії та сумнівів. Вона ставить провокативне запитання: чи справді українська кухня настільки хороша, чи її сприйняття покращується через контекст війни. У тексті вона навіть іронізує, зводячи гастрономію до “борщу і важких м’ясних страв”.
Кухня, що працює як дипломатія
Щоб перевірити це на практиці, Стрімпел відвідує Tatar Bunar — ресторан кримськотатарської кухні у Шордичі, який нещодавно потрапив до путівника Мішлен. Заклад вона описує як простір, що поєднує затишок і стилізовану естетику традиційної української оселі.
Рестораном керують українські ресторатори Алекс Купер та Анна Андрієнко. Історія останньої, за словами авторки, відображає ширший досвід українців — постійний рух, адаптацію та здатність працювати попри складні обставини.
У матеріалі окремо згадується Оля Геркулес, яка активно просуває українську кухню у Британії та збирає кошти для України через кулінарні ініціативи. Журналістка вважає це прикладом ефективної культурної дипломатії.
Сама Геркулес наголошує, що їжа — це один із найпростіших і водночас найсильніших способів розповісти про країну: через смак, емоції та досвід: «їжа, мабуть, є найбільш інтуїтивним і фундаментальним шляхом для культурної дипломатії, і ті, хто стоїть за просуванням української їжі, проводять непереборну, цікаву і, принаймні для цього жадібного відвідувача, дуже ефективну місію».
Нові українські ресторани та нові сенси
Стрімпел також звертає увагу на нові українські заклади у Лондоні. Серед них — Mriya, відкритий в 2022 році, та SiNo. Останній очолює шеф Євген Корольов, який після служби у бойовому підрозділі повернувся до кухні. Він пояснює свою мотивацію просто: кулінарія стала для нього іншим способом служіння.
За його словами, гастрономія — це теж фронт, але культурний: спосіб змінювати сприйняття України у світі.
Окрім їжі, журналістка радить звернути увагу на українські вина. Вона відзначає ігристе Kolonist та експериментальні вина Biologist, підкреслюючи їхню якість і оригінальність.
У підсумку Стрімпел визнає: українська гастрономія — це більше, ніж просто їжа. Це історія, досвід і позиція, які передаються без перекладу. І якщо раніше українську кухню могли недооцінювати, то зараз її вплив стає дедалі очевиднішим.
Читайте більше про топові українські ресторани Лондона
фото з facebook TATAR BUNAR / @sarakhanov
