Травень 2022 року став однією з найболючіших сторінок в історії оборони України. Саме тоді, у період з 16 по 20 травня, українські воїни гарнізону «Азовсталь» у зруйнованому Маріуполі — останньому опорному пункті оборони — вийшли з території заводу, опинившись у російському полоні.
Минуло три роки, та більшість оборонців досі не вдома.
Про ситуацію з бійцями полку «Азов» журналістам Суспільного розповів офіцер по роботі з особовим складом 12-ї бригади спецпризначення НГУ «Азов» Костянтин Кожекін. За його словами, майже дві третини захисників «Азовсталі» залишаються в російських тюрмах.
У 2022 році в полон потрапили близько 1 400 українських бійців, які тримали оборону заводу. Станом на сьогодні лише 485 з них повернулися додому внаслідок обмінів.
“129 азовців росія вже незаконно засудила, ще понад 30 справ перебувають у розгляді”, — наголосив Кожекін.
Він пояснює, що повернення саме «азовців» з полону відбувається значно рідше, ніж інших військових. Причин кілька — від навмисно створеного іміджу «Азову» як “терористичної організації” в російському медіапросторі, до їхньої стійкої мотивації, що ускладнює торги при обмінах.
“Запах гною, поту і смерті”: лікарня в підвалах заводу
20 травня 2022 року українські війська остаточно залишили «Азовсталь». Полк «Азов», морпіхи, прикордонники та інші підрозділи утримували оборону до останнього, незважаючи на цілодобові обстріли, авіаудари та повну блокаду.
Радіо Свобода опублікувало невеликий фотощоденник бойового медика Асана Ісенаджиєва — одного з тих, хто документував життя під землею під час боїв.
“Запах крові, ампутованих кінцівок, гною, калу, сечі, поту… І величезна вологість. Тому що, мінімум, 300 людей одночасно дихають в одному приміщенні у величезному підвалі,” — згадує він про польовий госпіталь, облаштований у бомбосховищі заводу.


У жахливих умовах не вистачало всього — ліків, бинтів, їжі, води. Через дефіцит антисептиків і медикаментів помирали поранені, яким за інших умов могли б урятувати життя.
“Поранені лежали буквально один на одному. Їхні одяг був у крові, дехто носив речі загиблих побратимів. Замість бинтів розрізали простирадла. Антисептики змішували з водою”, — розповідає Ісенаджиєв.
Живі — в полоні, загиблі — без імен
Попри міжнародні заклики, росія продовжує затягувати процес обміну. Багато з полонених утримуються без належного медичного догляду, а їхнім рідним часто відмовляють у будь-якій інформації. Тим часом сотні тіл загиблих бійців досі не ідентифіковано, і не всі родини змогли поховати своїх героїв.
Три роки потому боротьба триває — вже не в підземеллях «Азовсталі», а за кожного бійця, що досі перебуває в полоні. Історія героїв Маріуполя — це не минуле. Це — жива боротьба за справедливість, яку Україна не припинить.

Перегляньте також: Україна звільнила з полону ще 205 своїх захисників: щемливі кадри
головне фото: Дмитро Козацький