Безпритульні та травмовані собаки зазвичай не мають другого шансу. Одні втрачають довіру до людей після жорстокості, інші – здоров’я через війну. Та є місце, де навіть найскладніші історії отримують продовження. Це «Дім хвостів» – притулок, що став домом для сотень тварин, які пережили біль і зраду.
Серед них – Афіна та Герда. Їхні історії могли б закінчитися трагічно, але завдяки людській небайдужості та величезній праці команди «Дому хвостів» вони вижили попри все.
Про те, як з’явився цей Дім, що відбувається з тваринами далі та чого він потребує сьогодні, ми поговорили з його засновницею – Анастасією.
Анастасіє, розкажіть, будь ласка, як усе починалося? З чого з’явилася ідея створити притулок?
– Любов до тварин у мене була з дитинства. У дев’ять років я принесла додому дворняжку й дуже просила батьків залишити її. Тоді ще не розуміла, що таке притулок у реальності, але в голові вже була мрія – щоб усі покинуті тварини мали дім.
Пам’ятаєте свою першу врятовану собаку?
– Так, серйозно все почалося у 16 років. До мене потрапив перший собака після ДТП – паралізований, без лікування, просто покинутий. Ми назвали його Гілберт. Я нічого не знала про відновлення паралізованих тварин, але бачила, що він хоче жити. Я займалася з ним фізіотерапією, шукала лікарів, пробувала все, що могла. Коли вперше піднявся на лапу, я плакала від радості. Саме тоді я зрозуміла, що хочу створити Дім для тих, кого інші вважають безнадійними.
Війна і притулок
Якою була ситуація з безпритульними тваринами до війни?
– Їх було дуже багато. Вулиці міст і сіл були переповнені. З початком повномасштабного вторгнення стало ще гірше: люди втікали й залишали собак і котів. Ми рятували їх десятками. Зараз у Київській області ситуація покращилася завдяки стерилізації, але в прифронтових містах досі справжня біда.
Скільки собак зараз перебуває під вашою опікою?
– Сьогодні у нас 380 тварин: приблизно 40 котів і решта – собаки.
Де розташований «Дім хвостів» і як виглядає його щоденна робота?
– У нас чотири відділення: два в Ірпені (для стареньких і для інвалідів), у Ворзелі – для котів, у Немішаєві – найбільший, для тих, хто лікується або вже відновився. Щодня це прибирання, годування, лікування, вигул, спілкування з людьми. Це величезний обсяг роботи, який не припиняється ні на день.
Хто допомагає вам?
– Волонтери, які роками приходять допомагати. Є ветеринари, з якими ми співпрацюємо – я довго шукала найкращих спеціалістів.
Особливі мешканці притулку
Історія Афіни
Афіну знайшли у волинському лісі, біля кордону з Польщею. Це був навмисний акт жорстокості: якийсь садист відрубав їй лапи й хвіст, а на вухах вирізав сердечка. Перелякану та агресивну від болю собаку помітили люди й повідомили про неї в Дім хвостів.
Батьки засновниці терміново поїхали за Афіною. Спочатку вона не підпускала нікого близько, кидалася на людей, але все ж таки вдалося забрати її й доправити до лікарів. Попереду були довгі місяці лікування й роботи кінологів.
Лише після кількох місяців Афіна почала довіряти людям. Тоді стало можливим протезування. Через пів року їй встановили протези на всі чотири лапи. Сьогодні вона живе у родині лікарів, які її лікували. Афіна відчуває себе в безпеці, визнає тільки їх і стала для них справжнім членом родини.
Порятунок Герди
Герду врятували у Крюківщині після чергової російської атаки та влучання дрона-камікадзе в житловий будинок. Господиню госпіталізували, а собака залишилася прив’язаною у дворі. Полум’я охопило все, і Герда почала горіти живцем. Сусіди збили вогонь ковдрою, але тіло собаки було обпечене на 80%. До того ж вона була вагітна, але врятувати цуценят не вдалося.
Герду перевезли до Дому хвостів, де почалося тривале лікування. Чотири місяці ветеринари боролися за її життя. Вона вижила, але залишилася сліпою, без половини вух і без нюху.
Через пережиту травму Герда іноді може реагувати агресивно на різкі звуки чи рухи. Але в неї є свій дім – вона живе у батьків засновниці «Дому хвостів», які стали для неї єдиними людьми, яким вона довіряє.
Раніше ми розповідали про британця, який їздить в Україну, щоб рятувати тварин
Авторка: Марина Юрченко
фото надані Анастасією
