Українська “Лелека”: підтримки матерів у Торонто

Дата:

Українки у Торонто створили унікальний жіночий простір. Це місце — справжній порятунок для новоприбулих жінок з України. Там можна взяти безкоштовно необхідний одяг, речі чи іграшки для дітей.

У місці сили та материнства побувало видання Sestry.

Українці на Блур-стріт

Українська кінопродюсерка, сценаристка Анна Паленчук, яка проживає у Торонто пише про відвідування цього простору для жінок – “Лелека”, так він називається.

-Ранній ранок. На Bloor West зустрічаюсь з сусідкою Іриною. Наші молодші діти ходять в один садок, а старші — в українську школу. Ірина з родиною переїхала у Торонто декілька місяців тому. Спочатку вони поїхали з України в Ізраїль, почали там ставати на ноги, однак через постійне передчуття небезпеки невдовзі знову почали шукати прихистку. Це змушує мене думати, що в українців тепер є ще одна суперсила — передбачати війну. До повномасштабного вторгнення Іра була директоркою дитячої студії творчості в Києві, а в Торонто опанувала нову професію — майстриня манікюру, – описує авторка.

-Ми прямуємо до Українсько-Канадської Суспільної Служби, громадської організації, де надаються консультації та послуги українським вимушеним мігрантам та іншим вразливим верствам населення. Там організовують різноманітні семінари, є мовні курси, а також дошка оголошень, де можна знайти помешкання, кухаря, няню, дізнатись про заходи у громаді тощо. 

-Але у нас інший план. Минаємо людей у холі, які активно обговорюють пропозиції щодо роботи, спускаємось сходами у підвальне приміщення й опиняємося у просторі Ukrainian Moms in Toronto— проєкту «Лелека». Це місце — справжній порятунок для новоприбулих жінок з України. Такою ще рік тому була я, а тепер — моя нова знайома Ірина. Серед іншого, тут можна взяти необхідний одяг, речі чи іграшки для дітей. Безкоштовно, без реєстрації, без черг і без відчуття приниження.

Сестринство у «Лелеці»

-Приміщення невелике, але кожен сантиметр простору зайнятий важливими речами. На столах стоять коробки з одягом, всюди маркування «хлопчики», «дівчатка 0-3 місяці», «3-6 місяці», «6-12 місяців», «5 років» тощо. Під столами — автокрісла, ходунки, ванночки для немовлят та іграшки. Є окремі полиці із дитячим взуттям. Навколо багато жінок, частина активно розбирає торби з речами, які щойно привезли. «Це треба все якнайшвидше  перебрати, бо днями очікуємо нові надходження», — пояснює Анна, давня знайома.

-Проєкт «Лелека» має своїх фанатів. Наприклад, один чоловік постійно збирає з вулиць різні дитячі речі, що виставляють люди за двері будинків, і приносить сюди в комору. Допомагають всі — як українці, так і люди інших національностей. «Лелека» вже давно нічого ні в кого не просить, а пакунки продовжують активно надходити. Коли я вагітною переїхала у Торонто з Бучі, тут, в «Лелеці», я знайшла корисні контакти, поради та все необхідне для майбутнього малюка. І друзів з усієї України. Ми ділимося одна з одною своїми історіями, говоримо про дітей, садочки, про особисті проблеми та труднощі у пошуку роботи. Моя «Лелека» — це унікальний простір, місце сили, де жінки надихають жінок, де є сестринство. Де відчуваємо вдячність й потребу робити щось для інших. 

Підходжу до дівчини із Харкова, звати Валерія. Вона сортує дитячі шапочки в коробки: зимові в — одну, весняні — в іншу. 

Жінка каже:

«Я вирушила у Канаду на 36 тижні вагітності, з мамою і старшою дитиною. Ізюм, де ми раніше жили, вже був в окупації.

У той день, коли наш літак приземлився у Торонто — мій батько загинув на фронті. Брав участь у боях за Ізюм. Не дочекався дня, коли місто звільнили. І дня, коли вдруге став дідом.Я народжувала у жалобі за ним на початку липня 2022 року. Відзначали одночасно уродини та поминки. А потім була деокупація, і я дізналась про смерть більш як сотні своїх знайомих. Здавалось, що моє серце зупинилось».

Валерія розмовляє зі мною і продовжує сортувати шапочки, час від часу радить щось іншим жінкам, які прийшли вибрати одяг. Сьогодні вона в «Лелеці» волонтерить, діти її — в садку.

«Волонтерити у “Лелеці” це — найкраща терапія, рятує від поганих думок. Пам’ятаю, як ми виїжджали з-під обстрілів: була зима, а у моєму рюкзаку — лише памперси для ще не народженої дитини. Боялась, що у війну я їх ніде не куплю. І тут виявилося, що у старшої доньки зовсім немає одягу, уявляєте? Як я сварила себе за ті памперси! В Канаду їх, звісно, я не повезла. На щастя, на місці знайшлося все необхідне і для старшої, і для немовляти. А тепер усі речі, з яких виростають мої діти — приношу сюди. Канадці зазвичай виставляють непотрібні їм речі на вулицю перед будинком або ж в Інтернеті. В мережі є багато груп для обміну речами, від одягу — до меблів», — пояснює Валерія і йде допомагати комусь.

Засновниця такого простору для українських мам Анна, яка живе в Торонто вже 20 років, з чоловіком виховують сина. Ukrainian Moms in Toronto — спільнота, створена українськими матерями та жінками Торонто у 2015 році, через рік після тимчасової окупації Криму.

З моменту існування Ukrainian Moms in Toronto і до початку повномасштабного вторгнення в Україну, в групу входило близько 4 тисяч жінок. На сьогодні — це вже майже 14 тисяч жінок

«Ми думали, що “Лелека” буде маленьким проєктом підтримки, — каже вона, — що будемо збирати дівчат раз на місяць, радитись, ділитись досвідом тощо. Але виявилося, що допомога потрібна щоденно. Часто жінки приїжджали на останніх місяцях вагітності, без знання англійської та розуміння, як працює медична система в Канаді. Треба стати на облік, пройти всі обстеження, народити, а після пологів їм кажуть: «Ви ж дитину на третій день педіатру покажіть». А де взяти того педіатра? От ми і допомагаємо справлятись з усім цим».

Анна каже, що українські жінки й діти за кордоном — як паросток, який бореться за виживання, проростає між камінням.

Читайте також, Behind Blue Eyes: погляд на війну очима дітей.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

Поділитись:

Підписка

Популярне

ГОЛОВНЕ

Біля Ізюма загинув сапер-доброволець із Британії

Він не був українцем за паспортом, але за покликом серця став на захист України. 40-річний...

Українці в Лондоні готують контрпротест проти російського “побєдобєсія” 9 травня

У п’ятницю, 9 травня, українська громада вийде в центрі Лондона на контрпротест проти чергового прояву...

Саскачеван урізає допомогу українським біженцям: що зміниться

У Канаді поступово зменшують підтримку для тих, хто втікав від російського вторгнення. Влада Саскачевану вирішила...

Викрадене дитинство: Лондон вимагає повернення українських дітей

"Кожна викрадена дитина — це викрадене майбутнє". В Палаті лордів офіційно стартувала масштабна кампанія #ReturnTheStolenChildren...

Як українці в Торонто відзначатимуть День вишиванки: головні події

У самому серці канадського мегаполіса українці готуються до свята, що об'єднує не тільки нації, а...

Українські військові зірвали оплески на параді в Лондоні (фото, відео)

Під оплески натовпу й погляди британських політиків — українські захисники пройшли центральною вулицею Лондона, нагадуючи...

Як українці в Британії можуть перевірити статус заявки на продовження візи за UPE

Із травня по червень 2025 року візова служба Великої Британії (UKVI) очікує рекордну кількість звернень...

Перший українець у США: підкорив Аляску та став легендою Америки

Уявіть собі Сан-Франциско кінця 19 століття. На головній вулиці, Market Street, відбувається зухвале пограбування. Жертвою...

Зеленський не дає гарантій безпеки Москві 9 травня

Президент України Володимир Зеленський різко розкритикував оголошене Володимиром Путіним "триденне перемир'я" на Дні пам'яті та...

“Окупована спадщина”: яким буде Всесвітній день вишиванки 2025

У 2025 році День вишиванки — одне з найтепліших та найвизначніших українських свят — відзначатиметься...

Подібне до цього
Схоже

Translate »