Україна входить у п’ятий рік повномасштабної війни. Західні медіа та аналітичні центри дедалі частіше ставлять запитання: чи може цей рік стати останнім?
Відповіді, які звучать у Вашингтоні, Лондоні чи Мюнхені, для Києва не надто оптимістичні, пише ТСН. Найчастіше експерти окреслюють два базові сценарії — затяжну війну з імітацією переговорів або спробу припинення вогню на складних умовах.
Сценарій перший: війна триває, переговори — як інструмент тиску
Аналітики The Wall Street Journal та The New York Times сходяться на тому, що швидкого миру у 2026 році чекати не варто. За їхніми оцінками, кремль вважає, що має перевагу на полі бою, і готовий продовжувати кампанію щонайменше до 2027 року, зокрема з метою встановлення повного контролю над Донбасом.
У публічній риториці європейські лідери заявляють, що росія не перемагає і її економіка під тиском санкцій.
Водночас неофіційно частина політиків схиляється до будь-якої угоди, яка знизить ризики для Європи — навіть якщо вона буде болісною для України.
Окремий фактор — позиція США після повернення до влади Дональда Трампа. Його обіцянка «миру за 24 години» не реалізувалася: бойові дії тривають, а кількість жертв серед цивільних, за оцінками західних джерел, зросла. Попри це, Вашингтон продовжує постачати Києву зброю (оплачену, зокрема, європейськими партнерами) та надавати розвіддані, водночас активізуючи переговорний трек.
Експерт Джек Вотлінґ із Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) застерігає: у разі вимушеного виходу ЗСУ з частини Донбасу Україна втратить важливий оборонний пояс і опиниться у слабшій позиції в разі відновлення бойових дій.
Європа тим часом нарощує оборонні спроможності, але визнає, що на це потрібні роки. Очільник Мюнхенської безпекової конференції Wolfgang Ischinger прямо заявив, що поки Україна стримує агресора, загроза для решти континенту не є критичною — теза, яка викликала чимало дискусій.
Сценарій другий: припинення вогню під тиском обставин
Інший можливий розвиток подій — спроба домовитися про перемир’я. За словами керівника української розвідки Кирило Буданов, подібні війни не завершуються самі по собі:
або сторони доходять до справедливого рішення, або конфлікт повертається у ще небезпечнішій формі.
«Не секрет, що перемовини йдуть непросто. Але ми точно рухаємося вперед і підходимо до моменту, коли всім сторонам треба буде приймати остаточні рішення: продовжувати цю війну або переходити в мир. Сподіваюся, що справедливість все ж таки переможе», — наголосив він.
Частина експертів, зокрема з Atlantic Council, вважає, що для путіна війна — не просто інструмент тиску, а історична місія. Аналітик Пітер Дікінсон зазначає, що кремль розглядає переговори як спосіб виграти час, посіяти розбіжності між США та Європою й знизити санкційний тиск.
Паралельно обговорюється й внутрішня ситуація в росії: для підтримання темпу бойових дій москві доведеться мобілізувати сотні тисяч нових військових. Західні оглядачі дискутують, чи обмежиться кремль контрактним набором, чи оголосить нову хвилю мобілізації.
Читайте також: “Україна не зникне”: the Guardian про життя і народження дітей під час війни
фото: Shutterstock
