В часи Радянського Союзу атеїзм був не просто віросповіданням, а офіційною державною ідеологією. Релігія розглядалася як загроза тоталітарному режиму, тому боротьба з нею стала одним із головних принципів політики.
Через це багато українських великодніх традицій «вимерли». Про це РБК-Україна розповіла кандидатка історичних наук та етнологиня Інституту народознавства НАН України Анастасія Кривенко.
Великодні традиції, знищені радянською владою: вогнища, фольклор та вірування
Радянська антирелігійна політика негативно вплинула на багато українських традицій, у тому числі й на великодні.
Зокрема, через антирелігійну політику СРСР зник звичай, коли в ніч з суботи на Великодню неділю біля церкви розпалювали вогнище. Хлопці для нього збирали старі вози, колеса, могли навіть брати хрести із цвинтарів, які вже були непридатні, і спалювали їх у вогні. Іноді викрадали старі речі із дворів і також кидали у вогнище.
“З релігійного погляду – це було чергування біля гробу Господнього, а з народної – усі жителі села мали бути присутні – хтось у церкві, хтось біля вогню. Якщо якась жінка туди не прийде, то інші підозрювали її в тому, що вона відьма”, – говорить Кривенко.
Окрім цього, через радянські заборони постраждав і обрядовий фольклор.
“Веснянки колись співали з початку березня й аж до Зелених свят. Зараз термін виконання дуже скоротився – в основному це тільки Великодні свята. Багато фольклору заборонялося, забулося. Пісні, які колись мали сакральне значення і були призначені, щоб закликати весну, зараз втратили сенс, і перетворилися на дитячі ігри, забавки”, – пояснює етнологиня.
Науковиця каже, що у деяких місцевостях з відновленням незалежності України традиції почали відроджувати. Є навіть колективи, які намагаються повернути до життя гаївки і веснянки, але повною мірою це вже не вдасться зробити.
Також вона зазначає, що деякі великодні традиції зникли. Адже в українців змінився спосіб господарювання та життя.
“Коли говоримо про традиційну культуру, то це йдеться про той час, коли було зафіксовано найбільше матеріалів, а це ХІХ- початок ХХ століття. Зараз ми живемо в технологічному суспільстві, а 100 років тому все відбувалося абсолютно інакше. Наприклад, зараз є багато підприємств, які випікають паски на продаж, колись кожна господиня готувала їх сама”, – пояснює етнолог.
Інші втрачені традиції:
- Ходіння з вербою та писанками по хрестах.
- Гадання на Великодній тиждень.
- Обрядові страви, які мали символічне значення.
Важливо пам’ятати, що українські традиції не зникли безслідно. Багато з них були збережені завдяки зусиллям науковців, фольклористів та простих людей. Сьогодні ми маємо можливість відроджувати та популяризувати ці звичаї, щоб зберегти нашу культурну спадщину.
Читайте також, Великдень у світі: традиції англомовних країн.
