Молодий канадець із українським корінням воює за Україну, а тим часом його мати підтримує його та побратимів із тилу. Історію сім’ї, яка замість спокійного життя обрала захист і допомогу землі своїх предків, розповідає СВС.
Айдан Казур із містечка Кіркланд-Лейк на півночі Онтаріо уже майже рік служить оператором дрона на сході України. І хоча серце його матері Кім щодня стискається від страху, вона не лише підтримує його, а й активно допомагає його бойовому підрозділу.
“Не проси мене залишитися”
Айдан Казур виріс у канадській українській громаді. У 5-річному віці він гордо заявив, що хоче стати солдатом. Сьогодні йому 25, і він дійсно носить військову форму — щоправда, не канадську, а українську.
16-річним юнаком він вступив до резерву Канадських збройних сил. Але справжній бойовий досвід отримав лише в Україні, ставши частиною Третьої окремої штурмової бригади — добровольчого підрозділу, сформованого у 2022 році.
Коли Айдан повідомив мамі про своє рішення воювати в Україні, на прощання він дав їй лише тиждень.
«Це було дуже непросто. Але він змусив мене пообіцяти, що я не намагатимусь тиснути на нього емоційно, щоб він залишився. І я дотрималась цієї обіцянки», — згадує Кім в ефірі CBC.
На фронт — захищати свої корені
Після кількох тижнів тренувань у Києві Айдан приєднався до українського підрозділу 1 серпня 2024 року. Завдяки знанню української та російської мов, він інтегрувався саме до української бригади, а не до міжнародного батальйону. Нині він служить у Харківській області, де виконує розвідку з дронами.
Хлопець зізнається:
«Я приїхав сюди не просто побачити місця, звідки походять мої предки. Я тут, щоб захистити цю землю і цих людей, які створюють свою незалежну національну ідентичність».
Він каже, що спирається на досвід із Канадської армії, хоча зізнається — обстріли артилерії росіян бувають надто «особистими». Утім, страх не паралізує — він вірить у свою команду.
«Цю війну можна виграти»
Поки син бореться на передовій, мати допомагає в тилу. Кім організувала збір коштів на прилади нічного бачення та інше захисне обладнання для підрозділу сина.
«Їх не вистачає. Якщо один прилад зламається — це може поставити під загрозу цілу групу солдатів», — пояснює вона.
Менш ніж за тиждень у Кіркланд-Лейк зібрали понад 13 тисяч доларів. Основна підтримка надходить через місцеву фейсбук-групу KL Ukrainian Community, яку очолюють українські біженці, що також знайшли прихисток у місті.
Айдан зізнається: не збирається повертатися додому, поки російська агресія не буде зупинена.
«Не думайте, що все втрачено. Перший рядок гімну України — Ще не вмерла Україна. І це — правда. Ми можемо перемогти. Але нам потрібна підтримка».
І саме цю підтримку він знаходить не лише на полі бою, а й вдома, в Канаді — завдяки своїй мамі та небайдужим людям.
Його мати каже, що Айдан спочатку планував повернутися за пів року, зараз залишатися в Україні — його власне рішення.
«Можливо, приїде ненадовго. Але він ще не завершив своєї місії, — з гордістю говорить Кім. — Іноді в житті треба зробити вибір. І він зробив його — на користь правильного».
Читайте також: “Харків – другий дім”: історія батька і сина з Канади, які волонтерять в Україні
фото з архіву Кім Казур
