Українцям з тимчасовими візами важко зводити кінці з кінцями, оскільки в Канаді суттєво зростає кількість заяв про надання притулку і навантаження на центри допомоги сильно зросло, йдеться в публікації CTV News.
Після того, як президент росії владімір путін оголосив війну Україні, Олексій Мокрецький виїхав з Києва разом з дружиною, неповнолітнім сином і тещею до Канади.
Мокрецький – один із сотень тисяч українців, які отримали трирічні дозволи на роботу за спеціальною федеральною імміграційною програмою, щоб допомогти їм перечекати війну. Хоча українці тікають від конфлікту, вони не вважаються біженцями.
З моменту прибуття до Оттави Мокрецький намагався утримувати свою родину. Він і його дружина Марина — юристи за освітою, але їхні навички не втілилися в аналогічні роботи в Канаді. Першою роботою, яку він знайшов, був посудомийник, якиv працював 14 годин на день.
Зараз Мокрецький доставляє їжу до притулків для Союзної місії та працює кухарем у Eggspectations. Навіть маючи дві роботи, йому важко зводити кінці з кінцями. Найбільшу частину його зарплати з’їдає орендна плата, яка коштує йому 2500 доларів на місяць за двокімнатну квартиру.
«Я працюю на двох роботах, тепер намагаюся знайти ще роботу. У мене немає вихідних. Але я знаю, що це не тільки для мене, – сказав Мокрецький, завантажуючи фургон для доставки їжі. – Це для моєї родини, для мого майбутнього».
У Канаді очікують до 300 тисяч українців
Міністр імміграції Марк Міллер заявив, що до кінця березня в Канаду за спеціальною візовою програмою прибуде близько 300 тисяч українців. Це становить майже 12 відсотків від 2,5 мільйонів тимчасових жителів, які зараз перебувають у Канаді. Деякі, можливо, не змогли знайти житло чи роботу.
Минулого тижня Міллер оголосив про нові цілі для тимчасових мешканців. До 2027 року федеральний уряд хоче скоротити кількість людей, які працюють, навчаються та тимчасово проживають у Канаді, до п’яти відсотків від загальної кількості населення з понад шести відсотків. Кожна провінція матиме різні квоти, про які ще належить узгодити.
На цій прес-конференції Міллер також визнав, що рекордні рівні глобальної міграції завдають житла, системи охорони здоров’я та соціального забезпечення Канади.
Міллер сказав, що «канадці повинні відверто пишатися» цим зобов’язанням щодо України, але також сказав, що це також має стимулювати «чесну розмову про те, що це збільшення міжнародної міграції означає для Канади».
Окрім допомоги українцям, Канада також спостерігає рекордну кількість людей, які шукають притулку, особливо з Латинської Америки.
Цифри, надані CTV News Радою з питань імміграції та біженців Канади (IRB), показують, що за рік кількість заявників на отримання статусу біженця зросла більш ніж удвічі. За даними IRB, у 2022 році заявки на отримання статусу біженця подали 70 223 людини. У 2023 році IRB отримав понад 156 000 претензій. Це загалом 226 255 заявників на отримання статусу біженця порівняно з 300 000 тимчасових мешканців України приблизно за той самий період.
Але розгляд заяв про надання біженців може тривати роками.
Міллер сказав, що «швидка і справедлива обробка заяв про надання притулку має вирішальне значення для управління кількістю тимчасових мешканців». Щоб виграти час, щоб надолужити згаяне, Канада сповільнює потік шукачів притулку.
Наприкінці лютого Канада знову запровадила візові вимоги для громадян Мексики.
Минулого року понад 28 000 осіб із Мексики попросили притулку, що є найбільшим показником серед інших країн. На них припадає майже 18 відсотків усіх заяв про надання біженців у Канаді.
Цей тиск глобальної міграції гостро відчувається в Оттавській місії. Притулок пропонує екстрене житло, харчування та тренінги з працевлаштування, а також консультації з питань залежності та травм для бездомних.
Читайте також: Канада планує проводити більше імміграційних розіграшів
Генеральний директор Пітер Тіллі каже, що людям, які шукали притулку, «не було куди йти, і в аеропорту їм сказали прямувати до Місії».
Тіллі каже, що біженці зазвичай складають менше 10 відсотків населення притулку, але восени минулого року ця цифра зросла до понад 70 відсотків. Зараз шукачі притулку становлять близько 30 відсотків клієнтів Місії.
«Ми кладемо килимки на підлогу кімнати каплиці щовечора для повних ліжок», — сказав Тіллі, додавши, що персонал Місії погано навчений, щоб допомогти новачкам орієнтуватися в імміграційній системі.
Тіллі закликає федеральний уряд створити центри підтримки для заявників на отримання статусу біженця, куди вони вперше потрапляють, щоб надати послуги з поселення, щоб їх не направляли до місцевих притулків, які не мають ресурсів для допомоги.
«Це занадто великий попит на нашу і без того перевантажену систему в Оттавській місії. Федеральний уряд має взяти участь у грі, щоб надати необхідну підтримку», — сказав Тіллі.
У січні федеральний уряд оголосив про виділення 362 мільйонів доларів на допомогу біженцям. Місто Торонто отримає 143 мільйони доларів, а провінція Квебек – 100 мільйонів доларів.
Решту грошей розподілять між іншими містами Канади.
Але перебування біженців у притулках також подовжується через бюрократичні перешкоди для отримання роботи та стабільного доходу.
Шукачам притулку можуть знадобитися місяці, щоб отримати дозвіл на роботу, на відміну від українців, таких як Мокрецький, які прибули з візами для роботи за спеціальною програмою.
Мокрецький пройшов підготовку за програмою громадського харчування Місії, яка допомогла йому отримати дві нинішні роботи: працювати на кухні ресторану та керувати вантажівкою для громадського харчування. Тіллі нарікає, що він не може забезпечити однакове навчання для всіх клієнтів притулку, які цього бажають.
Сім’я Мокрецьких, фото з особистого архіву
«Більшість біженців вигнані. Новачки, якщо їм дадуть шанс, можуть досягти успіху, але не в такій кількості, як ми бачимо, як напливає через наші двері». – сказав Тіллі.
Інша частина федеральної стратегії щодо обмеження тимчасових жителів може підштовхнути роботодавців швидше наймати більше новачків.
Уряд хоче, щоб компанії найняли більше людей усередині країни, тому він зменшує кількість іноземних працівників, які роботодавці можуть наймати з-за меж Канади. Починаючи з травня, лише 20 відсотків персоналу компанії можуть приїжджати з-за кордону, порівняно з 30 відсотками.
Лише житлово-комунальний сектор та сектор охорони здоров’я, які відчувають значний брак робочої сили, звільнені від нового обмеження.
Читайте також: “Не витримали вартість життя”, – українська сім’я про переїзд з Канади
Джерело: CTV News
