Марк – 20-річний українець зі Львова, тренер зі змішаних єдиноборств, переможець змагань з бразильського джиу-джитсу в Шотландії.
У розмові з Platform він розповів про любов до спорту ще з дитинства, про переїзд з України, як адаптовувався у новій країні, що означає самозахист у повсякденному житті та як поєднує нічну роботу з тренерством.
Перші кроки у спорті
«Мама привела мене у спорт у віці п’яти-шести років – на карате. Займався три-чотири роки. Закінчилось усе тим, що я загубив рукавичку, яку випадково забрала дівчинка, бо в нас були однакові пари. Я посоромився зізнатись у цьому тренеру. Тоді й перестав відвідувати заняття. Мамі казав, що продовжую тренування, хоча насправді ні».
Через рік хлопець почав займатися боксом. Паралельно із тренуваннями була вулична компанія, де старші хлопці займалися змішаними єдиноборствами і стежили, щоб молодші не потрапляли у небажані ситуації.
«Якщо бачили, що хтось курить або проводить час у поганій компанії – могли пояснити фізично. Так у нас на районі підтримували дисципліну».
Від боксу до змішаних єдиноборств
У 12–13 років Марк почав поєднувати бокс і боротьбу. До 17 років він уже виступав на міських та всеукраїнських змаганнях.
«Більше за спорт мене тримало відчуття, що я частина групи. Ми разом їздили на футбол, вболівали, тренувались».
Війна, яка змінила плани
«Коли почалась війна, мені було 17 років. 25-го числа (25 лютого 2022 року, – ред.) ми зібралися компанією вирішити, що робити».
«Частина друзів поїхала в АЗОВ у Києві. Ми залишились і патрулювали райони – у нас був знайомий у поліції, який дав перепустки. Через тиждень загинув мій перший друг»…
Марк зізнається, що планував підписати контракт, але старші друзі відмовляли. Тоді головним завданням стало вивезти маму та сестру.
Переїзд до Шотландії
«Мама знайшла програму для українців у Великій Британії. Домовились, що я поїду з нею на шість місяців, потім повернусь. Друзі казали: залишайся».
В Абердині він почав працювати у перший же тиждень після приїзду – мив посуд у готелі. Англійської не знав зовсім, тому паралельно займався з репетитором.
Нічні зміни в готелі та навчання в коледжі
Марк вже два роки працює на нічних змінах у готелі в Абердині.
«Спочатку я був на кухні – мив посуд, прибирав. Потім підвищили, почав працювати на барі, іноді залишався на нічні зміни. З часом перевели на рецепцію, і тепер я повністю на нічних. Робота з 11 вечора до ранку. За зміну треба прийняти пізніх гостей, перевірити бронювання, зробити звіти, іноді допомогти на кухні або в залі».
Паралельно він вступив до коледжу на спеціальність «спортивний тренер».
«У групі було близько 20 людей, тільки я – українець. Тут система інша: дають завдання, ти сам шукаєш інформацію. Постійні реферати. Якщо маєш свою думку, треба підтвердити її офіційним джерелом».
Початок тренерської роботи та змагання
Вже під час навчання Марка запросили в польський спортивний зал. Після першого тренування тренер запропонував залишитись.
«Першими клієнтами були українці. Потім почали приходити шотландці та поляки».
У 2024 році Марко взяв участь у шотландських змаганнях з бразильського джиу-джитсу у ваговій категорії до 70 кг і здобув перше місце.
«Я не планував виступати – тренер запропонував за тиждень до турніру. Було чотири сутички, всі виграв достроково. Це додало впевненості, що можу змагатися на рівні з місцевими спортсменами».
Безплатні тренування для українців
«Раз на два тижні я збираю наших, щоб потренуватись разом. Заняття проходять безкоштовно. Це і фізична активність, і спілкування. Приходять люди різного віку та підготовки. Ми робимо базові вправи на загальну фізичну форму, відпрацьовуємо елементи боксу та боротьби, додаємо вправи на координацію».
Різниця між спортом у Шотландії та Україні
«В Україні спорт для багатьох – це потреба. Ти маєш бути сильним, щоб захистити себе, сім’ю. Тут спорт часто сприймають як хобі. Немає гострої потреби тримати себе у формі».
«В Україні у дворах є турніки, бруси, спортивні майданчики. Тут за три роки я знайшов тільки один такий майданчик в Абердині».
Самозахист: приклади з практики
«У мене була учениця, 13 років. У школі її булили, хлопець схопив її за руку, намагаючись вивести з класу. Вона застосувала техніку звільнення від захвату і втекла.
Інший випадок – жінка, яка займалася у мене три місяці. Повертаючись додому, вона помітила, що її переслідують. Коли чоловік схопив її ззаду, вона зробила підсічку і поштовх у корпус. Це дало час вирватися і перейти на інший бік вулиці».
Харчування без зайвих труднощів
«Режим у мене збитий, бо працюю вночі, тому багато вітамінів беру з добавок. З продуктів – просте меню: зранку яйця, авокадо, овочі, курка. На вечерю – паста з оливковою олією і куркою. Не люблю ускладнювати. Якщо знайшов страву, яка підходить, їм її постійно».
Робота, тренування і сон: як встигає все
«Працюю з 11 вечора до ранку. Після зміни можу зробити пробіжку або зарядку, потім сплю. Вдень – персональні тренування, 3–4 клієнти на день. Далі власне тренування – іноді одне, іноді два на день. Потім знову на роботу».
Плани на майбутнє
«Хочу за рік-півтора відкрити свій зал. У перспективі – створити мережу комплексів, де можна жити, тренуватись і відпочивати. У Шотландії таких місць немає, а попит є».
Порада українцям за кордоном з власного досвіду
«Думайте, ким ви себе оточуєте. Оточення впливає на вас більше, ніж ви думаєте.Не губіться. Тут легко замкнутися у роботі та побуті, але треба залишати час на спорт, розвиток і спілкування».
Читайте також: Від свічок для ЗСУ до UBWIS club для українок у Британії: історія Анни Андрієвської
Авторка: Марина Юрченко
фото надані Марком
