Ангеліна Таран з Ніжина нині проживає в Калгарі та є офіційною кореспонденткою Конгресу українців Канади. В інтерв’ю сайту MYNIZHYN вона розповіла про життя за океаном, допомогу ЗСУ, війну в канадському інфопросторі та любов до батьківщини.
За її словами, Канада пам’ятає про війну в Україні, хоча інтерес до українських новин зменшується, помітно, що “світ від цього втомлюється”. Проте є активна частина українців, які організовують благодійні заходи, збирають кошти на потреби ЗСУ.
“Усі підтримують, усі бажають перемоги Україні”
“Канада “українська” постійно на пульсі, але хотілося б більшого… У людей з’являються й інші проблеми (робота/житло), але хочеться активності від українців, бо через це і канадці будуть розуміти більше.
У новинах цього стає менше, оскільки світ зійшов з глузду… У Канаді теж починається криза, насамперед житлова. Їхні проблеми будуть завжди на першому місці й це нормально, але з іншої сторони хотілося б підтримки… Те, що сталося з Охматдитом, по всій Канаді почалися мітинги, і влада не перешкоджала. Тобто, є запит на його проведення до міської влади, погодили, люди прийшли з роботи й вийшли на мітинг. Було близько 500 людей. За останній час це, мабуть, рекорд, саме для мітингу”, – розповідає Ангеліна.
Щодо канадців вона каже, що вони переважно співпереживають та підтримують Україну:
“Я не раз ставила собі запитання, коли працювала на першій роботі (у барі): «Чому мій керівник цікавиться ситуацією в Україні? Чи йому не все одно?». Як підірвали Каховську ГЕС, то для всіх українців це було вибиття свідомості. Я прийшла на роботу, не могла зібратися з думками… але ж треба робити свою роботу. Усі підтримують, усі бажають перемоги Україні, але це дуже страшно, що це перейшло у певний вираз. Дуже складно пояснити людям, що за цим стоїть. Хочеться показати їм Майдан в Києві, де кожен прапор — загиблий Воїн…
“Любити Батьківщину за кордоном у скрутні часи — легко”?
“Я чула цю фразу на свою адресу. Дійсно, коли ти перебуваєш за кордоном, ти починаєш сумувати за своєю країною, немов дивишся телевізор, зі сторони дивишся на ці сюжети, пейзажі… Останній місяць я переглядаю фільмування Києва з дрона, бо це місто моєї молодості. Я прожила тут п’ять років, тут минуло моє студентство, мрії, амбіцій.
Ти за цим дуже сумуєш, і твоя любов стає більшою. Ця фраза, здається, створена кимось озлобленим, і людина мала на це право. Любити батьківщину за кордоном — дуже не просто, бо хочеться додому, але ти маєш бути тут. Однак, хочеться донести свою любов”, – вважає Ангеліна.
“Українці – найкращі іммігранти”
Ангеліна в Калгарі вже рік. На запитання, чи варто шукати прихистку в Канаді, вона наголосила: взагалі нікому не бажає шукати прихисток, бо так, як вдома, не буде ніде.
“Спочатку я тут все хейтила, мені нічого не подобалося. Перший час у мене був культурний шок через різноманітність національностей в Канаді: кожна друга людина має інакший вигляд. В Європі рівне суспільство, і ти вибиваєшся з нього, а тут ніби мозаїка — знайдеш своє місце. Тут комфортніше. Тут сильна українська громада. Українці — це найкращі іммігранти, так кажуть, на жаль”, – каже дівчина і додає: вона задумується про майбутнє тут, “але Гоголівська, магазин “Квіточка”, де працювала моя мама, наш Покровський ярмарок… тут цього немає”.
Але тут, у Калгарі, є й місця, де почуваєшся, як вдома. Наприклад, українське кафе, де нещодавно на вікні зобразили відомих персонажів мультфільму про українських козаків. Вона каже, що цей заклад часто відвідують канадці та іммігранти з Китаю та Індії.
“Нині в Калгарі відбувається найбільший фестиваль просто неба — місто перетворюється на ковбойське. Власники кав’ярні поєднали цю тематику, поставили сіно, бочки й намалювали трьох козаків. Це було круто і класно, бо ти розумієш, що навіть в канадську культуру можна інтегрувати нашу”, – поділилась українка.
Читайте також: «Я веду свою війну в операційній»: українські очні хірурги навчатимуться в університеті Калгарі
Джерело: MYNIZHYN
