Переїзд із Нью-Йорка до Луцька під час пандемії, весілля з українкою, жарти про Google Translate за святковим столом і дев’ять вишиванок у шафі – так сьогодні живе Майкл Віллена, фінансист і художник із Техасу, якого в Україні називають “американським козаком”.
В інтерв’ю РБК-Україна він поділився, чому вирішив залишитися в Україні, що найбільше вразило, як вивчає мову та чому більше не хоче жити в США.
Майкл приїхав в Україну вперше у 2019-му – за порадою знайомого з Луцька, який подарував йому перші гривні. Планував звичайну мандрівку Києвом, Одесою, Львовом і Карпатами, але згодом повернувся вдруге – вже під час пандемії. Коли світ зупинився, він вирішив залишитися в Києві на довше.
“Тут я відчував себе вільнішим як художник. Я багато малював, знайшов натхнення і захотів спробувати жити саме тут”, – згадує Майкл.
У США він працював у фінансовій сфері, мав досвід життя в Німеччині та Австрії, але саме Україна стала країною, де він вирішив пустити коріння.
Неочікувано сучасна: Україна без стереотипів
Американець визнає: до переїзду уявляв Україну як країну, що лише розвивається, трохи схожу на росію. Та перші дні в Києві повністю змінили уявлення: “Я був здивований, наскільки це сучасне місто, навіть порівняно з Віднем. Архітектура, атмосфера, люди – все набагато тепліше й приємніше, ніж у москві чи Санкт-Петербурзі”.
Найбільше його вразила різниця в менталітеті з росіянами – “українці відкритіші, щиріші, з почуттям гумору та внутрішнім світлом”.
Як він вивчав українську мову
Мову почав вивчати під час карантину. Йому допомагала тодішня дівчина з Мукачева, а перші пісні українською він писав, зчитуючи фрази з чеків у “Сільпо”. Згодом переїхав до Львова, щоб практикувати мову більше, і навіть брав уроки в УКУ.
“Родовий відмінок – мій ворог! А ще наголоси. Можу сказати ‘зАмок’ замість ‘замОк’ і все змінюється”, – зізнається Майкл, додаючи, що хоч і говорить із акцентом, але щодня намагається вдосконалюватися.
“Тут ментально легше, ніж у Штатах”
Після початку повномасштабного вторгнення Майкл був у Мексиці, але вже за два тижні повернувся до Львова.
“Мої речі тут, мої друзі тут – я вирішив, що буду жити в Україні, попри небезпеку”.
Навіть після обстрілів Луцька він з дружиною не скасували весілля: “Ми репетирували танець у кімнаті біля туалету, бо це було найбезпечніше місце”. Та попри це, він не відчуває постійного страху. Каже, що в Луцьку почувається безпечніше, ніж у Лас-Вегасі.
“В Америці ми самі себе тероризуємо, тут же я відчуваю підтримку, доброзичливість і спокій”, – додає.
Що закохує в Україну: вареники, Іздрик і бабусі-друзі
Майкл жартує, що набрав у вазі саме в Україні – завдяки вареникам, голубцям і сметані. Найбільше не зрозумів холодець і кров’янку, але сало полюбив одразу. У його гардеробі – майже десяток вишиванок, улюблена – для катання на скейтборді.
Із захопленням розповідає про українські свята: Великдень у Криворівні, Івана Купала в Карпатах, співи на Різдво. Особливо цінує щирість людей – від молоді до пенсіонерів. “Мої друзі – не тільки мого віку. Тут я познайомився з бабусями й дідусями, які стали мені рідними”.
Про весілля, побут і гендерні ролі по-українськи
Його дружина Юлія – з села на Волині. Вони познайомилися через Instagram, коли Майкл знімав проєкт про Луцьк. Через пів року після знайомства стали жити разом.
“Я радів, що знайшов дівчину саме з села. Там було все – і картопля, і свіжина, і праця на городі. Спочатку я думав, що це буде маленька ділянка, а потім зрозумів – потрапив у рабство!” – сміється американець.
На весіллі не було традиційного “Гірко”, але був коровай. Майкл навіть пропонував тещі помити ноги – якщо вона захоче, “якось на майбутнє”.
Він працює фінансистом на американську компанію й мріє колись змінити ролі: “Я ліпитиму вареники, а дружина зароблятиме гроші. Думаю, вона не проти… або ще не знає”.
Життя в Луцьку проти Нью-Йорка: ціна питання
Місяць оренди житла в Луцьку – $400. У Нью-Йорку – $5000. Вареники у “Веселці” в Нью-Йорку – $20, в Луцьку – цілий тиждень ситного життя.
“Україна – у 10 разів дешевша, але якісна”, – каже він.
Єдине, чого йому бракує – це тако, стендап-культури та “small talk” із незнайомцями.
“Я люблю поговорити з продавцем на вулиці, а українці трохи стриманіші. Навіть моя дружина каже: “Не розмовляй з незнайомцями!” – сміється.
Поради тим, хто хоче переїхати до України
Майкл каже просто: “Вчіть мову, читайте, розумійте. Це – двері до культури”. Він радить іноземцям не романтизувати війну, а розуміти контекст, підтримувати, цікавитись історією й традиціями.
“Я знайшов тут справжнє життя. І хоча ще бувають моменти, коли хочеться поїхати, я точно знаю: моє місце – тут”.
Читайте також: Українка про навчання у США: вступ до університету, виклики і стиль життя
фото: instagram.com/ohmykhailo
