Історія канадця Мака Г’юза — про вибір, який змінює все. Він приїхав в Україну на кілька тижнів, щоб допомогти, але замість цього залишився на роки, пережив війну, поранення і знайшов тут новий сенс життя. Його історію розповідає Platfor.ma на замовлення United24 Media.
Канадець Мак Г’юз, родом із Калгарі, до 2022 року майже нічого не знав про Україну. Рішення приїхати виникло після того, як його батько одним із перших вирушив сюди волонтерити одразу після початку повномасштабної війни.
Вже влітку 2022-го Мак доєднався до нього. Спершу планував залишитися ненадовго, однак реальність виявилася іншою. Перші враження не збіглися з очікуваннями: замість постійного хаосу у відносно мирних містах він побачив людей, які намагаються жити звичайним життям. Водночас поїздки на прифронтові території відкрили зовсім іншу сторону війни.
Волонтерство, яке змінило світогляд, та рішення піти на війну
Разом із батьком Мак долучився до волонтерської роботи, згодом вони заснували організацію H.U.G.S., яку підтримували донори з Канади.
Їхня діяльність охоплювала майже все: від доставки гуманітарної допомоги та евакуації людей і тварин до допомоги після обстрілів і ремонту транспорту. За його словами, цей досвід був виснажливим, але водночас дав відчуття причетності до реальних змін. Водночас він став свідком численних воєнних злочинів і людських трагедій, які залишили глибокий слід і, за його зізнанням, уже ніколи не зникнуть із пам’яті.
Поступово волонтерство переросло у щось більше.
Після загибелі близького друга, який воював у складі українських сил, Мак ухвалив рішення вступити до війська.
Він служив у підрозділі з іноземними добровольцями, виконував завдання на різних напрямках — від Харківщини до Запорізької області. За його словами, на фронті він зустрічав і інших канадців, а війна перетворилася на постійний рух туди, де найбільше потребували допомоги.
Поранення, яке не зупинило
У липні 2025 року Мак отримав важкі поранення внаслідок удару дрона-камікадзе. Вибух застав його під час перевірки побратимів після першого влучання. Він вижив, хоча зазнав серйозних опіків і тривалий час не міг ходити. Реабілітація триває й досі: після кількох шпиталів він поступово повертається до життя, хоча повне відновлення ще попереду.
Навіть у лікарні Мак продовжує допомагати — підтримує зв’язок із волонтерами та працює над відновленням підрозділу, який втратив техніку та спорядження.
За словами Мака, головне, що він хоче донести світу, — не залишатися осторонь.
Він переконаний, що кожен може зробити щось корисне: допомогти іншим, підтримати Україну або змінити чиєсь життя на краще. Саме ця активна позиція, на його думку, має значення у час війни.
Попри пережите, Мак не планує повертатися до Канади. Він зізнається, що відчуває сильний зв’язок із Україною, а Харків називає містом, яке нагадує йому рідний Калгарі. Навіть під час реабілітації він продовжує жити в умовах війни — чує звуки дронів і вчиться з ними справлятися. Але, попри все, вважає Україну своїм домом і бачить у ній великий потенціал.
Читайте також: Від “Леопардів” до FPV: чому канадійка воює за Україну
фото з Facebook Paul Hughes
