Серед української громади, яка переселилась до Канади після 24 лютого 2022 року, зростає тривога. Люди вже кілька років живуть у країні, їхні діти інтегрувалися в місцеве середовище, але юридично вони залишаються у тимчасовому статусі, пише Toronto City News.
Хоча влада дозволила продовжити подачу документів на нові дозволи ще на рік, питання довгострокового майбутнього залишається відкритим.
За офіційними даними, лише кілька тисяч українців змогли отримати постійне місце проживання, попри десятки тисяч поданих заявок. Уряд пропонує подаватися через загальні імміграційні програми, однак представники громади закликають спростити процедури — зокрема для тих, хто вже здобув освіту або має досвід роботи в Канаді.
На цьому тлі особисті історії українців звучать особливо гостро — між вдячністю за прихисток і страхом втратити нове життя.
26-річна Марія Боковня приїхала до Канади у 2022 році на короткострокову дослідницьку програму, але згодом вирішила залишитися. Спочатку це рішення давалося непросто — вона відчувала провину перед рідними та країною. Згодом, за підтримки батьків, які наполягали на її безпеці, вона почала будувати життя в Оттаві, працювала з українською громадою, а нині мешкає в Монреалі та шукає роботу. Попри нові можливості, вона визнає: нестабільність статусу ускладнює планування майбутнього.
Інша українка, Марина Шум, яка до війни працювала гідом і жила в Києві, нині мешкає в Оттаві з родиною. Вона допомагає новоприбулим адаптуватися, працює фотографкою та водночас регулярно звертається до психолога. Щоденні новини з України і невизначеність із документами створюють постійний стрес. За її словами, навіть прості життєві рішення — як-от купівля авто чи пошук стабільної роботи — стають складними через невпевненість у завтрашньому дні.
Молода студентка Соломія Лоїк приїхала до Канади підліткою і змогла швидко адаптуватися: вивчила мову, вступила до університету та працює на кількох роботах. Однак і вона зіштовхується з труднощами на шляху до постійного статусу через недостатній досвід роботи, необхідний для імміграційних програм.
Схожі виклики переживає і Марія Руденко, яка після стажування в парламенті Канади змогла побудувати кар’єру в державних структурах. Попри професійні досягнення, вона також не має достатньо балів для отримання постійного проживання. Водночас вона зберігає оптимізм і сподівається, що уряд знайде рішення для українців.
Є й історії більш стабільної інтеграції. Галина Матковська разом із чоловіком і новонародженою дитиною виїхала з України на початку війни. Сьогодні їхня родина вже має статус постійних резидентів Канади, а сама вона працює у сфері комунікацій. Водночас жінка зізнається: емоційно цей шлях був надзвичайно складним, і адаптація до нового життя вимагала значних зусиль.
Канадський уряд не виключає, що після завершення війни частина українців повернеться додому. Проте багато з тих, хто вже пустив коріння за океаном, прагнуть залишитися — і чекають на чіткі правила гри.
Читайте також: Не для всіх: у Канаді уточнили нові правила для українців щодо work permit
фото: Iryna Tolmachova / Shutterstock
