Україна втрачає молодь: одні юнаки виїжджають з країни до повноліття, щоб уникнути мобілізації та заборони на виїз, інші приєднуються до війська як тільки їм виповнилось 18, ризикуючи життям заради захисту країни.
Про складний вибір українських юнаків йдеться в публікації Reuters.
За місяць до свого 18-річчя киянин Роман Білецький залишив сім’ю та сів на потяг на захід, щоб уникнути будь-якої перспективи брати участь у війні.
“Я відкладав рішення до самого кінця. Це був квиток в один кінець, – сказав він Reuters зі свого студентського гуртожитку в Словаччині, куди він приїхав у лютому.
Не всі українські підлітки дзвонили однаково. Андрій Котик, навпаки, пішов до армії на початку війни у 2022 році, коли йому виповнилося 18 років.
«Я все добре обдумав і вирішив, що мені варто зареєструватися, — сказав Котик, одягнений у бронежилет і тримаючи в руках гвинтівку, зі свого посту в Харківській області. На момент розмови він саме чекав на ремонт машини після того, як пережив атаку безпілотника. — Я сказав… піду захищати свою Батьківщину. Краще служити, ніж бігти».
Україна заборонила більшості дорослих чоловіків залишати країну після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року.
Інтерв’ю Reuters із півдюжиною молодих українців, а також родичами, армійськими офіцерами та чиновниками вказують на похмуру дилему, з якою стикаються тисячі хлопчиків та їхніх сімей, коли наближається дорослість: їм залишитися чи піти?
Хоча більшість залишається, деякі, як Білецький, вирішили виїхати за кордон, щоб уникнути будь-якої перспективи поранення чи смерті в окопах.
За даними ЄС, більше 190 000 українських хлопців віком від 14 до 17 років зареєструвалися для отримання тимчасового захищеного статусу в країнах Союзу з початку війни.
Наразі вік призову в армію в Україні становить 25 років (навесні його було знижено з 27 років), і зараз зростає тиск з боку союзників, які наполягають на початку мобілізації з 18 років, щоб залучити більше молодої сили.
За деякими даними, середній вік українських військових – близько 40 років. Більшість з них воббть ві початку війни, частина на фронті ще з 2014 року. Армії вкрай потрібні свіжі сили.
Деякі високопосадовці, зокрема тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, відкрито критикували чоловіків призовного віку, які живуть за кордоном, а їхні співвітчизники воюють і гинуть за свою країну.
Цей гнів відображає часто гостру дискусію в українському суспільстві щодо прав і помилок втечі з країни під час війни, що підвищує перспективу ворожнечі та розколу, коли війна зрештою закінчиться і громадяни почнуть повертатися з-за кордону.
«Я ПОЗБУВСЯ ДИТЯЧИХ ДУМОК»
Ні Білецький, ні Котик не сказали, що шкодують про свій вибір.
«Я думав, що пошкодую про це, якщо не піду… Годинник цокав. Ми діяли без жодних емоцій. Ми всі розуміли, що я повинен піти», — сказав Роман Білецький, який зараз вивчає менеджмент бізнесу в університеті столиці Словаччини Братислави.
Андрій Котик перед війною закінчив музичну школу та пішов в армію разом із чотирма своїми друзями. Його вступом у доросле життя стала участь у визволенні Україною південного міста Херсона наприкінці 2022 року.
«Перші два військові завдання були дуже-дуже страшними, — розповідає піхотинець, якому зараз 21 рік. — Потім я звик до цього».
Він визнав, що війна кардинально змінила його – «я позбувся дитячих думок», – хоча все ще плекає надію колись повернутися до свого захоплення співом і одружитися. Він сказав, що розуміє, чому багато молодих людей вирішили покинути країну, і не хоче їх засуджувати, хоча відхід болячий, тому що ті, хто залишився воювати, були розтягнуті…
Потреба в більшій кількості людей не обмежується військовими. В Україні до війни проживало близько 41 мільйона людей, у результаті загинули десятки тисяч людей. Економіка сильно постраждала під час конфлікту з гострою нестачею робочої сили, оскільки громадяни прямують на передову, рівень народжуваності різко падає, а люди тікають за кордон.
Майже 7 мільйонів українців різного віку покинули країну після вторгнення, за даними ООН. Майже 4,2 мільйона перебували під тимчасовим захистом ЄС на кінець вересня.
Київ намагається зупинити більше людей, які виїжджають, і заохотити тих, хто перебуває за кордоном, повернутися. У вівторок парламент країни схвалив призначення віце-прем’єра, який очолить нове міністерство національної єдності, яке працюватиме над політикою повернення громадян.
Це непросто продати, оскільки на передньому плані – загроза від росії, енергетична система України сильно зруйнована ракетами, а невизначеність щодо майбутнього рівня підтримки Заходу після перемоги Дональда Трампа на виборах у США нікуди не зникла.
Світлана Білецька, мати юнака, який навчається в Братиславі, стримувала сльози, згадуючи момент, коли вона махала на прощання своєму сину, коли його потяг рушив з перону на Київському вокзалі в лютому. Тим не менш, вона твердо налаштована, що він не повинен повернутися найближчим часом.
«Було дуже важко прийняти це рішення, але я абсолютно впевнений, що воно було правильним, тому що мова йде про те, що у нього є майбутнє. Я не розумію, як це було б можливо зараз вдома».
Читайте також: Україна втрачає молодь: за кордон масово виїжджають діти до 18 років
