Саміт у Лондоні, скликаний британським прем’єр-міністром Кіром Стармером незабаром після візиту президента України Володимира Зеленського до Вашингтона, ще раз показав, як стрімко змінюється політична карта Європи.
Про це пише журналіст та політичний оглядач Віталій Портников у колонці для Крим.Реалії.
Зовсім недавно ми говорили про континент через призму НАТО і Європейського Союзу. Тепер же Велика Британія — країна, яка вийшла з ЄС і пережила складні перемовини щодо своєї подальшої співпраці з Брюсселем — зібрала в Лондоні європейських лідерів.
Але саміт не обмежився представниками ЄС і НАТО. Однією з ключових фігур зустрічі став Володимир Зеленський. Серед учасників були не тільки лідери «традиційної» Європи, а й, наприклад, прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо і міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан.
Це означає неформальне визнання нової реальності: західне співтовариство шукає нові формати співпраці, навіть якщо відсутність американської делегації поки що видається прикрим політичним непорозумінням.
Проте ясно, що європейські лідери активно обговорюють можливі моделі безпеки. Президент Франції Еммануель Макрон говорить про розміщення французької ядерної зброї в інших країнах Європи. Ймовірний майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пропонує переговори з Парижем і Лондоном про ядерне стримування. Кір Стармер і Еммануель Макрон обговорюють із Дональдом Трампом можливі кроки з відновлення відносин із Володимиром Зеленським і навіть презентують свій план перемир’я.
А ідеї переозброєння Європи, які раніше сприймалися як щось далеке, стають частиною реальної політики: незабаром після саміту глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала амбітний план з модернізації європейських збройних сил. Так, акумулювати 800 млрд євро — це серйозна амбіція. Але я цілком допускаю, що цей план здійснюватиметься у форматі навіть ширшому, ніж Європейський Союз.
Звісно, логічніше було б почати реалізовувати ці ініціативи ще в лютому 2022 року, коли росія пішла на повномасштабне вторгнення в Україну. Ще краще, якби європейські лідери усвідомили загрозу 2014 року, коли володимир путін, грубо порушуючи міжнародне право, оголосив про анексію Криму.
Однак минуле десятиліття минуло в очікуванні: європейці сподівалися, що євроатлантична модель стримування спрацює, а санкції, введені США, ЄС, Великою Британією та іншими країнами Заходу, змусять кремль відмовитися від експансіоністських амбіцій.
Цього не сталося. Ба більше, тепер у Вашингтоні всерйоз обговорюють компроміси з путіним, і, схоже, навіть не намагаючись змусити його повернути окуповані території. Але анексія, війна й окупація чужих земель відбуваються саме в Європі. І, гадаю, тільки від європейців залежить, чи зможуть вони зупинити росію, запобігти новій хвилі агресії та захистити континент від нових війн і життя без законів і правил.
Читайте також: Що приховує Трамп щодо України: думка
Опубліковано з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101. Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США.
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
