Три роки тому Ірина Смук навіть не мала плану залишитись жити за кордоном: з одним наплічником вона перетнула океан – і сьогодні працює в технологічній компанії у США.
У розмов з MC Today вона поділилась, як будувала кар’єру з нуля у Штатах, до чого довелося адаптуватися й які культурні сюрпризи найбільше здивували.
Ірина пригадує, що потрапила до США випадково: житло в Ірландії так і не знайшла, тому вирушила далі, у пошуках країни, де зможе швидко знайти роботу. Перший ранок у новій квартирі вона пам’ятає досі: «Приїхала вночі й через джетлаг прокинулась о 5 ранку. У мене не було взагалі ніякого звʼязку чи інтернету, тож я просто дивилась у вікно на всі ці високі будинки й намагалась опанувати себе».
За її словами, найбільше дивували масштаби – від доріг до порцій в ресторанах. Та найважчим стало очікування дозволу на роботу, яке тривало три місяці: вона не працювала, багато вчилася й намагалася підтягнути маркетингові скіли.
Побудова кар’єри: конкуренція, резюме й мовний бар’єр
Попри сумніви, Ірина вирішила шукати роботу за фахом у маркетингу – і влаштувалася у стартап після першої співбесіди. Вона пояснює, що США ламають багато стереотипів українських фахівців щодо локального ринку: тут конкуренція вища, а вимоги – чіткіші.
Водночас саме мова стала несподіваним викликом. У побуті вона почувалася впевнено, але у професійному середовищі все було складніше:
«Американці дуже люблять використовувати сленг – тут кожен штат має ще і власні сленгові слова, які я не знала».
Колеги підтримували її й навіть створили дошку, на якій записували для неї нові слова, а вона відповідала українськими.
Ірина також звертає увагу: у США важливо адаптовувати резюме під кожну вакансію, інакше його відсіє автоматична система. А надмірна кількість навичок, якими українські фахівці часто пишаються, тут може зіграти проти кандидата – їх можуть вважати «overqualified».
Нетворкінг як стиль життя
З перших днів Ірина відчула, наскільки американці цінують знайомства. Її вже наступного дня після приїзду запросили на івент, де місцеві знайомили її з колегами та передавали контакти.
Вона каже, що не стикалась із упередженням: навпаки, люди намагалися допомогти – возили її машиною, запрошували на зустрічі, знайомили з українською спільнотою. Однією з таких людей стала американка Пейдж, яка «говорить українською та неодноразово їздила в Україну, навіть під час війни».
Культура гостинності: мінімум стресу, максимум спілкування
Одним із найбільших культурних відкриттів стала традиція приймання гостей. Ірина зізнається, що порівняно з Україною все значно простіше:
- господиня не готує «п’ять видів салатів»
- на стіл часто ставлять магазинні закуски
- формат – фуршет, кожен бере те, що хоче
- ніхто не соромиться одноразового посуду
- після сімейних вечерь усі разом прибирають
«Тут акцент саме на спілкуванні, а не на тому, щоб об’їдатися», – каже вона і зізнається, що такий підхід їй дуже близький.
За три роки у США Ірина відчуває, що повністю «своєю» тут не стане – дуже сумує за домом і українською кухнею. Вона радить тим, хто тільки планує переїзд, не створювати завищених очікувань: «Америка у фільмах і Америка в житті – дуже різна».
Вона додає, що важливо мати знайомих, які допоможуть з житлом, і завчасно розуміти, що без документів орендувати його дуже складно.
Читайте також: Скільки коштує відкрити кафе в Канаді: відверта розповідь подружжя з України
фото з особистого архіву Ірини Смук



