Війна росії проти України вплинула на міграційні процеси українського суспільства. Мільйони громадян мігрували, а інша країна – це зовсім інші правила, звичаї, традиції та менталітет, які варто розуміти задля легшої адаптації.
Своїми враженнями про те, що що дивує і навіть шокує в Канаді українці поділилися з Інформатором.
Ольга Макеєва раніше працювала журналістом, а згодом пішла у сферу Digital Marketing. Наприкінці 2020 року вона з родиною переїхала до Канади. Рік вони прожили в Торонто, а на початку 2022 року переїхали до міста Вернон, що в Британській Колумбії. Весь цей час Ольга веде блог та соцмережі, де демонструє всі переваги та недоліки життя у Канаді.
Найбільш дивними речами вона поділилась з підписниками.
- Їздити на незастрахованому автомобілі в Канаді незаконно. Тому авто страховка тут обов’язкова і досить дорога. Перші 12 місяців воно буде досить дорогим – приміром, ми в Торонто платили 260 доларів на місяць і більшість людей казали, що то ще дешево. Зараз у Британській Колумбії ми платимо 120 доларів на місяць.
- В Канаді кожен сам за себе. Це варто пам’ятати українцям. Якщо ви отримуєте щось безкоштовно, то за це вже заплатив хтось інший
- У Канаді є чимало правил проживання, яких мусиш дотримуватися. Досить часто в оголошеннях можна побачити: не можна проживати з дітьми, чи з тваринами, чи є обмеження до певного віку.
Це не завжди примхи людей, які здають житло – такими можуть бути правила керуючої компанії, котра керує будинком чи котеджним містечком. Тому не дивно в оголошенні зустріти, що житло здають людям, у яких діти старше 19 років, чи людям лише після 40 років.
- У деяких провінціях Канади є суворі регулювання щодо дітей і батьків. Приміром, в деяких діє закон – діти до 10 чи 12 років не можуть знаходитися на вулиці самі, не можуть йти зі школи самі чи не можуть залишатися вдома без нагляду дорослих.
- В країні цілком законно можна купувати чи продавати марихуану. А Британська Колумбія ще й декриміналізувала вживання важких наркотиків.
- В Канаді психічно хворі люди, або як їх тут називають, з ментальними розладами, не живуть в психлікарнях. Вони інтегровані в суспільство. У канадських школах досить розвинута інклюзивна освіта – коли хворі діти навчаються разом зі здоровими, причому, коли мова йде про дитину з обмеженнями, це бувають і досить тяжкі захворювання аутичного спектру.
- Ще тут дуже повільна бюрократія. З цим можна тільки змиритися. Що найбільше дратує українців – «порішати» тут нічого не вдасться. А служби підтримки, особливо державних органів, працюють дуже повільно – на «гарячій лінії» задля консультації можна «провисіти» годину. У Канаді кожен сам за себе.
Мені траплялися люди, котрі сюди переїздили і починали давати вказівки: мені треба бежеві меблі, привезіть у суботу з 16 до 18 і розвантажте. Тут це не працює. Якщо ви отримуєте щось безкоштовно, то за це вже заплатив хтось інший.
- Якби вам не подобались канадські правила та закони – їх доведеться дотримуватися, інакше канадці на вас донесуть. Багатьом це не подобається, хтось назве їх «стукачами». Я до цього ставлюся інакше – тут всі дотримуються правил, всі законослухняні і вони розуміють – якби переважна більшість цього не робила, Канада вже б перестала бути Канадою.
- Тутешня система охорони здоров’я значно відрізняється від нашої. Тут не вдасться лікуватися чи проходити обстеження, коли людині заманеться, а більшість ліків без рецепту не продають.
Одна з користувачів соцмереж в коментарях теж розказала свою історію, як їй довелося стикнутися з канадською невідкладною допомогою.
«Ми з підозрою на перелом хребта у 7-річного сина просиділи в Sick Kids 14 годин. 9 із них чекали на огляд лікаря, потім вже рентген і знов очікування лікаря. Мінялися зміни, приймали нових дітей, які прийшли після нас з переломами. Але, якщо ти без високої температури і не помираєш, то сиди, вірніше можеш поспати на стільцях. Син ніч провів, лежачи на підлозі. Болить? На тобі знеболювальне. Сказати, що я була зла, нічого не сказати. Нарешті ми отримали наш діагноз. Тріщина у трьох хребцях. Виписки тут дають, якщо наполягати. Дуже вибачалися за таке довге очікування. Із рекомендацій – берегтися, не бігати, не скакати. Через місяць прийти на повторний рентген. Ось тут було саме цікаве. Нам знову довелося чекати, 2.5 години. Приходить професор і каже: «Я вже 100 разів ім пояснював (це він про лікарів), що це хребці мають таку форму у дітей, вони так ростуть. Тут не було ніяких тріщин! Рентгени ідентичні з попереднім». Вибачився за непорозуміння і подарував сину трикольорову свою іменну ручку. Адміністратор дала талон на смаколики в кафе за вказівкою професора. Це одна з кращих дитячих лікарень світу. Ось така у нас історія. Маючи трьох дітей, у мене тепер величезний страх потрапити в лікарні», – описала свою історію жінка.
Решта користувачів підтверджують, що для розвинених країн така медицина – це норма.
Читайте також: Від переселенців в Україні до біженців в Канаді: історія волонтерки
Джерело: Інформатор
