У Великій Британії є місце, де час ніби зупинився у 1943 році. За кілька кілометрів від Стоунхенджа стоїть покинуте село, мешканців якого евакуювали під час Другої світової війни з обіцянкою, що вони зможуть повернутися, пише Express.
Йдеться про село Імбер у графстві Вілтшир — один із найвідоміших «втрачених» населених пунктів Британії.
Обіцянку так і не виконали. Сьогодні сюди пускають відвідувачів лише кілька днів на рік.
Імбер розташований на рівнині Солсбері, неподалік від Стоунхендж та приблизно за годину їзди від Бат. Колись це була жива парафія з фермами, церквою і кількома сотнями жителів. Сьогодні — закрита територія серед військового полігону.
Історики вважають, що перші поселення тут існували ще з X століття, а згадки про село є в «Книзі Страшного суду» 1086 року. У XIV столітті населення сягало близько 250 осіб. До 1940-х у селі мешкали понад 150 людей.
47 днів на збори
У 1943 році мешканці отримали офіційні листи з повідомленням про необхідність звільнити домівки. У документі йшлося про рішення розширити військові тренувальні можливості в районі Імбера, що вимагало евакуації більшої частини маєтку, включно з житловими будинками. Людям дали лише 47 днів, щоб залишити свої оселі — територію планували використовувати для підготовки американських військ перед Другою світовою війною.
Багато жителів вірили, що після завершення війни зможуть повернутися. Однак цього не сталося. Рівнина Солсбері згодом перетворилася на найбільший військовий тренувальний полігон Великої Британії площею понад 94 тисячі акрів.
Хоча частина селян протестувала, рішення залишилося незмінним. Згодом влада дійшла висновку, що ця територія має стратегічне значення для армії і є надто небезпечною для цивільного проживання. Після війни 28 колишніх мешканців Імбера не повернулися з фронту.
Зруйновані будівлі і втрачені домівки
Під час військових навчань багато будівель зазнали пошкоджень від вибухів, а згодом — і від погодних умов. Навіть якби жителям дозволили повернутися, значна частина інфраструктури вже не була придатною для життя.
У 1961 році понад дві тисячі людей долучилися до кампанії з вимогою дозволити відновити життя в селі. Публічне розслідування завершилося на користь Міністерства оборони — Імбер залишили у військовому користуванні.
Лише у 1970-х роках з’явилися певні домовленості щодо обмеженого доступу, але повернення мешканців стало вже неможливим.
Єдиною спорудою, яка збереглася і підтримується донині, є церква святого Джайлса. Вона перебуває під опікою дієцезії Солсбері й у 1987 році отримала статус пам’ятки архітектури I ступеня.
Щороку у суботу, найближчу до дня святого Джайлса, тут проводять богослужіння, на яке приїжджають колишні мешканці, військові та всі охочі. З 2009 року відбувається ще одна служба — у суботу перед Різдвом.
Сьогодні Міністерство оборони зобов’язане відкривати територію Імбера для публіки лише кілька разів на рік — фактично три дні. У цей час відвідувачі можуть побачити покинуті будинки, школу, церкву та відчути атмосферу села, яке так і не повернулося до життя.
Читайте також про село, застигле в часі: чому варто відвідати Хоксхед у Британії
фото: Shutterstock
