Він пройшов шлях від Ванкувера до Кремнієвої долини і повернувся в Україну: історію програміста зі Львова опублікував DOU.
Тарас Глек народився у Львові, але більшу частину життя провів за океаном – у Канаді та США. У дитинстві через тяжку астму хлопець не міг відвідувати школу, тому вчився вдома – самотужки, з книжками, на деревах, як він жартує. Саме це, каже Тарас, сформувало його незалежність і відразу до формальної освіти.
Коли йому виповнилося 13, родина переїхала до Ванкувера. Там юний Тарас шукав будь-яку роботу – але після дванадцяти відмов у фастфудах почав робити сайти для церкви. Так отримав перші замовлення і навіть навчав програмування професора математики з Харкова.
«Після занять він став програмістом. А я зрозумів, що можу заробляти тим, що люблю», – згадує Тарас.
Перша робота – і перше “круто зроблено”
У 15 років він уже працював у компанії, яка створювала GPS-логери для пожежників. Його завдання – зробити трекер, що показував би, де перебувають рятувальники. Після впровадження системи кількість пожеж у регіоні різко зменшилася.
«Це був мій перший досвід, коли клієнт сказав: “Круто зроблено”. Я вперше відчув, що моя робота має сенс», – розповідає він.
Університет для нього був радше формальністю – знання Тарас мав ще до вступу. Завдяки дипломові отримав візу до США, а перша велика компанія в його резюме – Nokia.
Там він працював у команді музичного плеєра, і саме його рішення врятувало від закриття весь офіс. Він переписав код, оптимізував роботу плеєра – і програму залишили в розробці.
«Я зробив прототип, який реально працював. Архітектор потім сказав мені: «You’re now officially smarter than a rocket scientist», – усміхається Тарас.
Після Nokia він познайомився з Грейдоном Хором – майбутнім творцем мови Rust. Той порадив податися в Mozilla. Співбесіду проводив сам Брендан Айк, автор JavaScript.
«Я сидів і слухав, як переді мною говорить бог програмування. У нього просто космічний мозок!» – згадує Тарас.
Він працював у Mozilla вісім років, відповідав за продуктивність браузера Firefox і зробив так, щоб він запускався швидше за Chrome.
«Бути українцем – це значить хотіти робити по-своєму»
Попри успіхи, корпоративна культура без чіткої мети врешті виснажила. Тарас намагався змінити систему, але зіштовхнувся з опором.
«Перестав нормально спати, постійно нервувався. І зрештою я рейджквітнув – просто пішов», – каже він.
Після звільнення отримав понад сотню листів підтримки, навіть CEO просила залишитися, але рішення вже було прийняте.
Потім він вісім років працював у компанії Pure Storage, що спеціалізується на дата-сховищах, але після розлучення та життєвих втрат вирішив усе змінити.
У 2021 році Тарас повернувся в Україну – і був вражений тим, наскільки змінилася ІТ-індустрія.
«В Україні побачив зовсім інший рівень – стильні квартири, креативних людей і неймовірну енергію», – каже він.
Сьогодні Тарас допомагає українським стартапам і працює над технологічними проєктами для оборонного сектору. Каже, що війна парадоксально дала зрозуміти, ким він є.
«Бути українцем – це значить хотіти робити по-своєму. Ми всі різні, але нас об’єднує впертість і бажання мати вибір», – підсумовує він.
Читайте також: Від прибиральниці до консультантки Google та Apple: шлях українки у Кремнієвій долині
фото з архіву Тараса Глека
