28 пунктів Дмітрієва-Віткоффа – не ультиматум, як це здалося на початку, а перший предметний документ. Він піде в смітник, але на його основі будуть будуватися уже більш предметні договори, а, як мінімум, частина із цих 28 пунктів, після доопрацювання там все одно залишиться.
Про це у своїй колонці на сайті УНІАН пише політолог Вадим Денисенко. Далі – пряма мова.
Трамп втретє пробує запропонувати майже те саме (вперше – Овальний кабінет, вдруге – Аляска). Тож давайте спробуємо зрозуміти логіку Трампа і що ми, можливо, робимо не так, і ходимо по колу.
Отже, перше – Трамп вважає, що зупинка війни неможлива без окупації Донбасу росією. Це – базова відправна точка.
Друге – Трамп хоче на цій угоді заробити гроші для США. І росіяни йому продають цю опцію. Дмітрієв – це економічний бекофіс, який запаковує пропозиції в бізнес речі. Ми ж пішли куди гіршим шляхом, підписавши угоду про мінерали. Все, що можна з нас взяти без зобовʼязань, вже взято. Зрештою, уявити собі економічний бекофіс в наших широтах неможливо. Причина – тебе відразу звинуватять в корупції…
Трамп не хоче в цій угоді брати будь-які зобов’язання. Йому надважливо заморозити війну до початку великих переговорів з Китаєм, тим самим, привʼязавши Європу до себе і не давши ЄС можливість до люфту.
Також маємо завжди зважати на особистісний фактор Трампа, який щиро хоче закінчити цю війну. Як це буде – для нього питання вторинне. Крім того, Трампу потрібно перебивати тему Епштейна перемогами на зовнішньому фронті. Я не відкриваю тут Америку, я всього лише констатую факти, які у нас чомусь ігноруються більшістю дипломатів та експертів…
Зараз також варто звернути увагу на те, що Білий дім провів роботу над помилками і вирішив підстрахуватися. Нагадаю, після Анкориджа проти такої угоди виступила вся американська преса. Зараз Трамп іде хитріше і на цей момент маємо наступні речі:
- Ліндсі Грем заявляє про великий прогрес в антиросійському законодавстві;
- “Лукойл”, навіть продавши активи, не зможе завести гроші в Росію;
- поки маємо певний спад в нафтовій торгівлі Індії та Китаю (він тимчасовий, але…);
- переговори в Швейцарії та можливі майбутні переговори з росією – це вже глобальні зміни самі по собі.
Іншими словами, чудес у вигляді “бунту американських медіа”, який ми побачили після зустрічі на Алясці, більше не буде.
Також варто нагадати: все це відбувається на фоні глобального корупційного скандалу в Україні (у найближчі місяці він нікуди не зникне, лиш перейде в менш гарячу фазу) та напередодні того моменту, коли в України закінчаться гроші (а ЄС поки не готовий дати нам 70 млрд. в 2026-му році).
Окремо хотів би звернути увагу на кілька моментів, які в нас чомусь просто упускаються за замовчуванням.
1. Без ЄС переговори неможливі, бо ЄС має контрольний пакет в санкціях. А ЄС буде виступати за продовження війни, поки не отримає безпекові гарантії для себе.
Це – базова позиція ЄС і всі подальші переговори європейців так чи інакше будуть крутитися навколо цього.
2. Вибори в США відбудуться в листопаді 2026 року, а логіка виборів передбачає, що Трампу потрібен результат в березні-травні. Отже, 28 пунктів Дмітрієва-Уіткофа хоча й підуть в смітник, але на їх основі будуть будуватися уже більш предметні договори. При цьому частина із цих 28 пунктів після доопрацювання там залишаться.
3. В світі, крім нас і Балтійських країн, ніхто не хоче розвалу росії. Чудес не буде і росія найближчим часом не розвалиться, а Китай не захопить Сибір. Також надважливо зрозуміти: ціль путіна – не лише території. Його мега ціль, щоб його визнали третім полюсом світу.
Це неможливо, як на мене, але коли ми читаємо про повернення росії до Великої вісімки – це те, без чого надскладно уявити майбутній договір.
4. Українське суспільство (як мінімум, активна частина) не підтримує і не буде підтримувати жодного договору. У нас склався такий собі консенсус, який можна звести до формули: політики (Зеленський) мають самі щось підписати, а ми (активна частина суспільства) потім будемо їх (його) жорстко критикувати. Ну, а влада у відповідь підготує своїх експертів, які будуть вести контрвійну…
У нас зараз є певне негласне табу на обговорення по суті. Ми живемо в нашій улюбленій логіці “все або нічого”, помноженій на логіку виборів, в якій живуть українські еліти.
5. Водночас влада (та й опозиція також) навіть в думках не має провести закриті дискусії по цих 28 пунктах, щоб виробити як “червоні лінії” так і розуміння того, як далі вести дискусію. Повторюся, частина із цих 28 пунктів залишиться в договорі, який Україна рано чи пізно підписуватиме.
Читайте також: Україна в новій кризі з Трампом: дайджест новин
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
фото: Shutterstock
