Історія Вільяма Гавриляка – це приклад того, як працьовитість, людяність і віра у справедливість можуть зробити з сина українських емігрантів одного з найшанованіших мерів Канади.
Його називали «народним мером» – не через політичні гасла, а за щирість, простоту і любов до людей. Гавриляк завжди був серед своїх – міг вислухати кожного, допомогти порадою чи навіть грошима, не чекаючи нічого навзаєм. Історію славетного українського емігранта розповідає Oboz.ua.
Від Буковини до Канади
Вільям (Білл) Гавриляк народився 3 жовтня 1915 року у Шандро, провінція Альберта, у родині українських переселенців. Його батько Василь походив із села Банилів на території сучасної Чернівецької області (тоді територія Австро-Угорщини). Надихнувшись історіями про вільну землю й можливості у Канаді, він вирішив ризикнути – разом із братом нелегально виїхав з Європи, використавши чужі паспорти, адже юнакам призовного віку тоді заборонялося залишати країну.
Подорож до нової батьківщини була довгою – три тижні морем до Канади, а потім ще кілька днів до Едмонтона. Перші роки Василь працював наймитом у німецького фермера за 4 долари на місяць, але швидко зумів придбати власну ферму. Згодом він перевіз родину з України, одружився з Анастасією, і навіть став активним громадським діячем – заснував школу, побудував міський цвинтар і провів першу телефонну лінію до Едмонтона.
Син фермера, який став мером
Через кризу 1930-х родина Гавриляків втратила частину прибутків, і юний Вільям відмовився від мрії стати юристом, аби допомогти батькові. Після кількох років праці на фермі він вирішив спробувати себе у бізнесі – заснував власне виробництво безалкогольних напоїв, яке стало успішним. У 1948 році Білл очолив Асоціацію виробників газованих напоїв провінції Альберта, а згодом вирішив зробити наступний крок – піти у політику.
Першу спробу обратися до міської ради він програв, але вже на наступних виборах отримав понад 60% голосів. Так розпочалася історія одного з найвідоміших мерів Едмонтона. Гавриляк активно розвивав місто – підтримував будівництво житлових кварталів, розширював інфраструктуру, дбав про благоустрій.
Скандали, суди і народна підтримка
Його шлях не був простим: двічі він змушений був залишати посаду через політичні інтриги. У 1958 році в місті спалахнув скандал через звинувачення чиновників у хабарництві, і хоча ім’я мера у документах не згадувалося, Гавриляк узяв на себе відповідальність та пішов у відставку. Вдруге – у 1964-му – його суперники використали проти нього бізнес-зв’язки, звинувативши в лобіюванні власних інтересів. Мера навіть відсторонили від посади, однак він подав апеляцію до Верховного суду і виграв справу.
Незважаючи на скандали, городяни залишилися на його боці. «Він був один із нас – чесний, прямий, завжди поруч», – згадували мешканці. Підтримка містян дозволила йому знову повернутися до мерії.
Людина, що залишила місто після себе
Вільям Гавриляк пішов із життя 7 листопада 1975 року від серцевого нападу, коли йому було лише 60. На прощання з ним зібралося все місто – черга тих, хто хотів віддати шану меру, простягалася на кілька кілометрів.
Під його керівництвом у місті з’явилися нова ратуша, планетарій імені королеви Єлизавети, зоопарк, бібліотека Сторіччя (нині – Центральна бібліотека ім. Стенлі Міллера), а також низка парків, серед яких сьогодні є й парк, що носить його ім’я. Сам Гавриляк жартував: «Що б я не робив, я завжди щось будую, лагоджу або прибираю сміття».
Його пам’ятають не лише як мера, а як людину, яка зробила Едмонтон комфортним для життя й відкритим для людей – саме тому Вільяма Гавриляка називають справжнім народним мером.
Читайте також: Рамон Джон Гнатишин: український генерал-губернатор Канади, який не мав ворогів
головне фото: City of Edmonton Archives. Reference number ET-17-45.
