Олександра Кутас – перша у світі професійна модель на колісному кріслі та перша в Україні фотомодель з інвалідністю. Її життя – це справжня історія про силу духу, стійкість та перемогу над обставинами.
Народившись з травмою хребта, яку лікарі недбало завдали під час пологів, Олександра кинула виклик прогнозам, які їй ставили. Лікарі віщували їй ранню смерть, але вона не здалася. Сьогодні, у 30 років, Олександра – успішна модель, яка підкорила подіуми України, Британії та Індії.Вона здобула вищу освіту, фінансову незалежність, створила сім’ю та стала мамою.
В інтервʼю виданню hromadske вона розповіла про пережите у житті, як підкорила світові подіуми та про підтримку батьків.
Здолала численні перешкоди
Завдяки підтримці близьких вона здолала численні перешкоди та здобула значні успіхи. Звичайна школа, стаціонарне навчання на психолога з червоним дипломом – це лише мала частина її досягнень. Та справжня історія Олександри розпочалася у 2014 році, коли жорстока війна ступила на українську землю.
Незважаючи на власні обмеження, вона не здалася і знайшла спосіб допомогти своїм співвітчизникам.Її поїздки у госпіталь до українських бійців, щирі розмови та приготовані з любов’ю страви дарували їм не лише їжу, але й тепло, підтримку, віру в життя.
Не здалася
За столиком у кафе школярку Сашу побачила фотографка-початківиця. Запропонувала фотосесію. Знімки вийшли чудесні, Саша виклала їх у соцмережі. Знайомі писали в коментарях, що дівчина схожа на фотомодель.
Саша шукала в інтернеті хоч якусь інформацію про фотомоделей у колісному кріслі. Не знайшла.
«Стань першою такою моделлю», — сказала мама. І порадила дочці зібрати портфоліо, щоб надіслати його у модельні агентства.
«Мені навіть прийшла одна відповідь. Писали, що я гарна і фотогенічна. Але модельний ринок не готовий до моделі в колісному кріслі», — пригадує жінка.
Потім було відео в інтернеті про те, як у США людина в кріслі взяла участь у благодійному показі мод. Той показ Саші не сподобався: вона зробила б цікавіше.
У 2015 році Олександра Кутас приїхала до Києва, щоб взяти участь у волонтерській роботі на “Українському тижні моди”. Вона прагнула співпрацювати з дизайнерами, яких вважала інноваційними, та переконати їх у тому, що через війну в Україні зросте кількість людей з інвалідністю, і до них потрібно змінити ставлення суспільства.
Однак не всі були готові до її ідей. Один із дизайнерів відверто заявив, що вважає моделей з інвалідністю “хайпом” і не бажає з ними співпрацювати.
Але Олександра не здалася.Замість дизайнера вона знайшла фотографа. Андрій Саримсаков, зацікавившись її історією та сміливістю, запропонував їй фотосесію. Ця фотосесія стала основою для фотовиставки “Розірви свої кайдани”, організованої Саримсаковим у Києві.Виставка мала на меті зламати стереотипи у сприйнятті людей з інвалідністю та показати їхню красу, силу та унікальність.
«Виставка відбулася в липні, фото з неї я виклала в інстаграм. Там їх побачила американська журналістка, вона зробила зі мною інтерв’ю. У вересні воно вийшло в британській газеті Daily Mail. Після того інформація про українську фотомодель на колісному кріслі з’явилася в газетах майже двох десятків країн», — розповідає жінка.
Життя у Лондоні
Згодом працювала в піар-агентстві і якось по роботі відвідала Лондон. Як же інфраструктура цього міста підлаштована під потреби людей з інвалідністю! Так просто перейти вулицю, користуватися метро.
Щоб мати можливість переїхати в британську столицю, Саша подала свій проєкт в інкубатор стартапів у Лондоні — і його відібрали для реалізації. Йшлося про розробку застосунку для телефону, який мав визначати для людей з інвалідністю оптимальний маршрут пересування містом.
Тоді, у 2018-му, коли Саша переїхала у Лондон, усе її майно вміщалося у невеличкому рюкзаку. Грошей обмаль, житло дороге, спершу ночувала у знайомих, потім віддавала 80% стипендії за готель.
Але у 2019 році в Лондоні відкрилася агенція, готова співпрацювати з моделями з інвалідністю, і все змінилося. Саша підписує контракт.
Одруження з іноземцем
Стівен — канадець китайського походження, який навчався у Британії став чоловіком Саші. Однак коли їй було приблизно 18, коли лікарі сказали, що вона не зможе мати дітей. Тому вони навіть обговорювали можливість сурогатного материнства.
Його батьки не приховували неприязні до Саші. Але Стівен хотів, аби його дружиною стала саме вона.
«Він дорослий чоловік і зробив свій вибір. На весілля його батьки не приїхали. Та коли я завагітніла, наші стосунки з ними змінилися. А після народження дочки вони стали цілком прийнятними. Тим паче, що батьки Стівена живуть в іншій країні», — ділиться жінка.
Саша завагітніла у природний спосіб і не мала жодних ускладнень під час виношування дитини. Єдина проблема — через інвалідність жінка не могла відчувати рухи плода й іноді панікувала.
Війна задає нові вектори
Коли почалася повномасштабна війна, Саша пішла з модельного бізнесу.
«Мої мрії, бажання повністю змінилися. Я хотіла бути корисною для своєї країни. Не уявляла, як можна посміхатися, рекламувати парфуми, коли в Україні людей убивають російські ракети. А раптом інша модель чи фотограф будуть із росії? Від однієї думки про це мені ставало некомфортно».
Зараз вона працює у британській благодійній організації, яка, серед іншого, виділяє гранти для благодійних фондів, що підтримують українських біженців у Європі та людей в Україні, які отримали інвалідність, втратили житло тощо.
Минулого року жінка взяла участь у програмі лідерства від Фонду Барака Обами.
Читайте також, 12-річна українка на протезах здолала Бостонський марафон.
