Смажити м’ясо на матчах футбольного клубу в Ужгороді – не просто гастрономічне хобі, а спосіб допомагати українській армії. Саме так нині проводить свої дні 73-річний американець Джим Сліз, пише Суспільне.
Разом із дружиною він переїхав до України, щоб підтримати ЗСУ, сиротинці й гуманітарні ініціативи. І робить це з такою енергією, ніби йому не за сімдесят, а лише тридцять.
Волонтер з досвідом і покликом
Історія Джима Сліза – це історія віри, дії та підтримки. Уперше він приїхав в Україну ще у 1995 році з валізами медичних препаратів. А коли вийшов на пенсію після 30 років роботи водієм шкільного автобуса, вирішив разом із дружиною переїхати в Ужгород. За словами волонтера, вони приїхали, бо «Бог сказав приїхати сюди і допомагати».
Тепер подружжя працює у благодійному фонді «Сім’я Христа», який очолює Рудольф Балажинець – водночас і президент ФК «Ужгород». Волонтерська команда на чолі з Джимом активно допомагає військовим, дитячим будинкам і займається іншими добрими справами.
Кури на грилі – задля донату
Під час матчу Другої ліги між «Ужгородом» і «Скалою 1911» Джим влаштував кулінарну акцію: смажив на грилі 50 кілограмів курячих стегон.
Ідея була проста – нагодувати уболівальників і водночас зібрати кошти для ЗСУ.
Як зізнається американець, Рудольф запропонував йому приготувати м’ясо, а він з радістю погодився. На стадіоні стояла скринька для донатів – кожен міг залишити стільки, скільки вважав за потрібне. «Це була чудова можливість підтримати команду, поспілкуватися з українцями та допомогти нашим захисникам», – поділився враженнями Джим.
“Можу нести правду, коли повертаюсь додому”
Волонтер каже, що найбільше цінує щирість і відкритість українців. Для нього ці зустрічі – ще й спосіб розповідати світові правду про війну.
«Я можу, повернувшись до Америки, ділитися реальністю, протистояти російській пропаганді. Ми з вами, українці!»
У свої 73 роки Джим Сліз став для Ужгорода не лише волонтером, а й живим символом міжнародної підтримки. І поки на стадіоні смажиться м’ясо, а в скриньки падають купюри – українське «дякую» лунає все голосніше.
Читайте також: З Канади на фронт: син бореться за Україну, мама — волонтерить
фото: Суспільне Ужгород
