Найстарішою з американок, якій зараз 110 років є Йосіко Міва. Жінка поділилася секретами свого довголіття.
Маючи за плечима 110 років життя, Йосіко Міва не збирається поринути у негатив, пише Today.
За даними Дослідницької групи геронтології, Міва — найстаріша людина в США з людей японського походження, що нині живуть. Довгожителька вважає за краще зосереджуватися на тих часах, коли вона була щаслива. Йосіко Міва пережила іспанський грип, сухий закон, «чорний вівторок», Другу світову війну, втрату своїх батьків, братів, сестер та друзів. Досі її головна порада: не зупинятись на досягнутому.
Про 9 несподіваних правил довголіття читайте далі.
Історія довгожительки
Міва належить до нісеїв – американців японського походження у другому поколінні, відправлених до таборів для інтернованих під час Другої світової війни.
Йосіко Міва народилася 28 лютого 1914 року в Гуадалупі, Каліфорнія, в сім’ї японських іммігрантів. Вона була п’ятою із семи дітей. Мати і молодший брат померли у 1919 році, а батькові було важко дбати про свою родину та керувати фермою, якою він володів. Тому Йосіко Міву, її братів і сестер він відправив жити в дитячий будинок, заснований їхньою парафією — буддійською церквою Гуадалупе.
1932 року нісейка закінчила середню школу Санта-Марія, потім вивчала бізнес у Каліфорнійському університеті в Берклі, який закінчила 1936-го. 1939 року вона вийшла заміж за Генрі Міву.
Під час Другої світової війни подружжя відправили до Poston Internment Camp в Аризоні. Після закінчення вони перебралися в Хоторн, Каліфорнія. Коли після звільнення 1945 року їм, як і багатьом іншим японцям, було важко знайти роботу, чоловік Йосіко заснував бізнес, пов’язаний із рослинництвом. І вже 1963 року Йосіко Міва отримала ліцензію медсестри.
У неї троє синів, 10 онуків, 20 правнуків та один прапраправнук.
Зараз Алан Міва, син довгожительки, каже, що має гарне здоров’я. Вона живе у притулку, де щотижня робить зачіску та відвідує церковні служби у неділю.
«Окрім позитивного настрою, слід підтримувати активність розуму і тіла — це ключ до тривалого життя», — запевнила Йосіко Міва.
Вона поділилася ще з декількома аспектами свого життя, які, на її думку, сприяють довголіттю.
Список хобі, що постійно розширюється.
Коли Йосіко Міва пішла на пенсію, вона щоранку проходила 6,5 км. У 1990 році, у 76 років, нисейка подолала 20 км у рамках March of Dimes Walkathon. Вона затятий читач, займається ікебаною, сумі-е (японський монохромний живопис тушшю), сашико (тип традиційної японської вишивки чи швів), поліруванням меблів та оббивкою.
Однак зараз її улюблене заняття – сон.
Йосіко написала автобіографію
Пройшовши курс письменницької майстерності, Йосіко Міва написала автобіографію. У ній вона згадує свої подорожі до Риму, Японії, Парижа та на Ніагарський водоспад. Описує нисейка і життя в дитячому будинку, і довгі прогулянки, а також школу, своїх братів та сестер, дитинство з батьками.
«У нас була велика пасовища, на якій паслися коні та корови, — написала вона про сімейну ферму. — Іноді ми з сестрою бродили по ньому, щоб зібрати дикі фіалки, які там ростуть».
Вона любить їсти локшину
Йосіко Міва любить будь-яку локшину і їсть її щодня.
«У нашому дитячому будинку кухар готував локшину, і вона мені подобалася, — зізналася вона. — Сьогодні мені подобаються спагетті, удон, рамен, соба та інші види локшини».
Її віра заряджає енергією
Йосіко Міва вдячна преподобному та пані Мацуурі з буддійської церкви Гуадалупе, які взяли її до себе, коли її мати померла від іспанського грипу.
Їй було 4 роки, коли батько звернувся по допомогу до церкви.
Сім’я
Сім’я Міви разом подорожує та влаштовує зустрічі.
«Мені пощастило, що мої сини, онуки, правнуки та родичі завжди були поряд зі мною», – наголосила Йосіко Міва.
«Оскільки моя мати померла молодою, я не змогла насолодитися теплом і любов’ю, — написала вона у своїй біографії. – Пізніше, коли в мене з’явилися діти, я гостро відчула цілісність повноцінної сім’ї».
