Українці, які переїхали до Британії через війну, демонструють високий рівень зайнятості, відкривають власний бізнес і здобувають нову освіту. Водночас багатьом не вдається знайти роботу відповідно до своєї кваліфікації: серед опитаних майже половина змінила професійну сферу, а частина працює на посадах нижче свого рівня підготовки.
Про це свідчить нове дослідження Бірмінгмського університету, присвячене становищу українців у Британії.
Автори звіту звертають увагу на суперечність: попри значний освітній і професійний потенціал, українці стикаються з перешкодами у визнанні дипломів, доступі до професійного навчання та працевлаштуванні за фахом. Серед причин – недостатнє знання англійської, відсутність досвіду роботи у британських організаціях і невизначеність тимчасового візового статусу.
Скільки українців у Британії працевлаштовані
Більшість українців, які взяли участь в опитуванні, мали професійний досвід ще до переїзду: 92,4% працювали в Україні. У Британії роботу мали 90% респондентів, а серед тих, хто вже працював у країні, 89,2% на момент дослідження продовжували працювати. Ще 3,3% займалися волонтерством.
Серед працевлаштованих українців 71% працювали понад 30 годин на тиждень, а 63,9% мали безстрокові трудові контракти. Власний активний бізнес або самозайнятість зазначили 12,9% опитаних.
Водночас можливості батьків, які самостійно виховують дітей, відрізняються від ситуації тих, хто має партнера або близького родича поруч. Рівень зайнятості в обох групах був приблизно однаковим, однак серед одиноких батьків і матерів повний робочий день мали 54,2%, тоді як серед тих, хто виховує дітей із партнером або за підтримки близького родича, – 72,5%.
Окремою перешкодою для переходу на робочу візу Skilled Worker залишається рівень доходу. За оцінкою авторів дослідження, лише близько 15% працевлаштованих українців досягали типового порогу заробітку для цієї категорії віз. Водночас відповідність доходу – не єдина вимога для її отримання.
Більшість українців мають вищу освіту, але не всі можуть працювати за фахом
Освітній рівень учасників дослідження доволі високий. 81,6% мають щонайменше ступінь бакалавра, зокрема 61,2% – магістерський диплом або його еквівалент, а 2,5% – докторський ступінь.
Однак наявність українського диплома не завжди означає, що його кваліфікацію визнають у Британії. За даними опитування, 77,1% респондентів не мали офіційного сертифіката еквівалентності від організації ENIC. У 13,5% кваліфікацію визнали на тому самому рівні, а у 9,4% – на нижчому.
Частина українців намагається здобути додаткову освіту вже після переїзду. Такий досвід мали 41,5% опитаних, а 11,1% отримали нову кваліфікацію на рівні бакалавра або вище.
Проте майже третина респондентів, для яких це питання було актуальним, – 29,8% – зіткнулася з труднощами під час доступу до навчання або професійної підготовки. Найчастіше проблеми виникали з вступом на програми учнівства (apprenticeships): про це повідомили 41,5% тих, хто мав освітні перешкоди. Ще 26,9% назвали причиною невизнання українських дипломів, а 21,4% – недостатнє розуміння британської системи вищої освіти.
Особливо складно вступити на програми учнівства через обмежений термін дії дозволу на перебування. Такі курси часто тривають два-три роки, тоді як українці спочатку отримували дозвіл за UPE на 18 місяців, а згодом – на додаткові 24 місяці. Через невідповідність тривалості візи та навчання частина кандидатів не могла отримати місце на програмі.
Інші труднощі пов’язані з необхідністю підтверджувати кваліфікацію та складати додаткові іспити. Наприклад, для роботи в медичній сфері це може вимагати значних фінансових витрат і часу. Деякі професійні програми мають довгі черги на вступ. Також у звіті згадуються випадки, коли відмовлялися визнавати дипломи, отримані на тимчасово окупованих територіях України.
Чому кваліфіковані українці працюють на нижчих посадах
Однією з найпомітніших проблем, яку дослідники називають downskilling – втратою або невикористанням професійної кваліфікації, – стало працевлаштування не за фахом.
45,5% опитаних повідомили, що працюють в іншій галузі, ніж в Україні, оскільки не змогли знайти роботу за своєю спеціальністю. Ще 14,2% залишилися у тій самій сфері, але обіймають посади, які потребують нижчого рівня навичок.
Загалом 75,2% респондентів, для яких це питання було актуальним, зіткнулися з перешкодами під час пошуку роботи у своїй галузі та на відповідному професійному рівні.
Найчастіше причиною називали тимчасовий візовий статус – про нього повідомили 63,6% тих, хто мав такі труднощі. Інші вагомі перешкоди – недостатній рівень англійської мови (58,1%), відсутність відповідного досвіду роботи у британських організаціях (52%), необхідність складати додаткові іспити або проходити навчання (29,1%), а також офіційно підтверджувати дипломи (23,1%).
Цікаво, що чим вищий освітній рівень мав респондент, тим частіше він повідомляв про труднощі з пошуком роботи відповідної кваліфікації. Серед найосвіченіших учасників опитування про такі перешкоди заявили 88,5%.
Зміни помітні й у розподілі українців за професійними сферами. Наприклад, в Україні у бізнесі та адмініструванні працювали 23% опитаних, тоді як у Великій Британії – 8%. У продажах, маркетингу та закупівлях частка зменшилася з 19% до 8,9%, а в юридичних, фінансових і бухгалтерських послугах – із 15,9% до 4,7%.
Натомість значно більше українців працевлаштувалися у сфері харчування та гостинності: їхня частка зросла з 10,3% в Україні до 26,1% у Великій Британії. У сфері догляду за людьми показник збільшився з 1,5% до 6,5%.
Таким чином, частина фахівців переходить у галузі, де більше вакансій, але робота часто не потребує їхньої попередньої освіти та досвіду. Водночас у Великій Британії є дефіцит працівників у деяких сферах, зокрема в охороні здоров’я, цифрових технологіях, інженерії та будівництві.
У звіті наводять приклади українських медиків, які не змогли продовжити роботу за спеціальністю після переїзду: нейрохірург влаштувався на склад, а онколог працював водієм таксі. Дослідники вважають, що така ситуація означає втрату не лише для самих людей, а й для британської економіки, яка могла б використовувати їхній досвід.
Скільки британська економіка може втрачати через невикористані навички українців
За економічними розрахунками, наведеними у звіті, створення для переміщених українців зрозумілого шляху до постійного проживання могло б приносити британському бюджету додатково від 168 до 339 млн фунтів стерлінгів щороку.
Це не прогноз гарантованих надходжень, а модельні оцінки за різними сценаріями. Вони ґрунтуються на припущенні, що більша визначеність із міграційним статусом допомогла б українцям повніше реалізовувати себе на ринку праці, знаходити роботу відповідно до кваліфікації, збільшувати доходи та сплачувати більше податків.
Водночас українці роблять внесок в економіку не лише як наймані працівники. 12,9% учасників дослідження повідомили, що мають активний бізнес або працюють на себе. Серед цих підприємств 85,7% становлять бізнеси у форматі одноосібної діяльності, 15,6% – компанії з обмеженою відповідальністю, а 2,7% – організації зі статусом Community Interest Company. Деякі з них уже створюють робочі місця та підтримують розвиток місцевої економіки.
Однак і підприємці залишаються вразливими через невизначеність майбутнього. Якщо українцям доведеться залишити країну, власники бізнесу можуть втратити вкладені кошти, бути змушеними закрити справу та зіткнутися з проблемами щодо кредитів, оренди й укладених контрактів.
Яку підтримку пропонують українцям
У дослідженні також описано програми, які допомагають українцям знайти роботу відповідно до їхньої кваліфікації. Серед ефективних підходів автори називають професійні курси англійської мови, наставництво щодо пошуку роботи та підтвердження дипломів, знайомства з потенційними роботодавцями й можливості отримати досвід роботи у Великій Британії.
Як приклад наводять програму STEP Ukraine, яку реалізовувала організація World Jewish Relief у партнерстві з British Council за фінансування Міністерства житлового будівництва, громад та місцевого самоврядування. Вона поєднувала інтенсивне вивчення англійської, консультації з працевлаштування та вебінари за участю роботодавців. До програми зареєструвалися 14 850 людей. За результатами оцінювання, учасники покращили знання англійської, частіше знаходили роботу та в середньому мали вищі доходи, ніж ті, хто не проходив навчання.
Ще один приклад – Facework Ukraine, програма якої допомагала відновити професійну ідентичність, здобути британський досвід, розширити ділові контакти та підготуватися до кваліфікованої роботи. Вона також передбачала мовну й психологічну підтримку.
Автори звіту рекомендують розвивати такі ініціативи на національному рівні, прискорити визнання українських кваліфікацій, зокрема у сфері охорони здоров’я, та усунути перешкоди для доступу до навчання й програм учнівства.
На думку дослідників, українці вже демонструють готовність працювати, навчатися, відкривати бізнеси й долучатися до британського суспільства. Однак без стабільнішого міграційного статусу та можливості реалізувати професійний потенціал країна ризикує недоотримувати внесок людей, які мають потрібні їй знання й досвід.
Читайте також: 76% українців у Британії хочуть залишитися навіть після війни: дослідження
фото: Shutterstock
