Вони приїхали в Україну не за грошима й не за славою. Колишні офіцери армій НАТО, інженери, науковці та цивільні професіонали — люди, які свідомо залишили безпечне життя, щоб стати на бік України у війні з росією. Але наприкінці 2025 року система дала їм чіткий сигнал: їхній досвід тут не потрібен. Як і чому розпався Інтернаціональний легіон ЗСУ, розповідає NV English.
43-річний Стівен Чарлтон із позивним Teach прибув до України восени 2025 року. Ветеран британської армії з бойовим досвідом в Іраку та Афганістані, після служби він побудував успішну кар’єру в технологічному консалтингу. За війною в Україні стежив уважно — донатив, аналізував ситуацію, як професійний військовий. Народження дитини у 2020 році стримувало його від негайного рішення, але згодом, за його словами, «виправдань більше не залишилося».
В інтерв’ю Чарлтон розповів, що перед поїздкою ретельно зважив, де може бути корисним. Його вибір упав на Інтернаціональний легіон — не через статус, а через структуру. Особливо Другий інтернаціональний батальйон мав репутацію підрозділу, який умів працювати з добровольцями, а не з примусово мобілізованими, та інтегрувати західний досвід без радянських командних підходів.
Різні армії — різне мислення
Чарлтон визнає: частина його тактичних знань могла застаріти. Але принципи служби, за його словами, залишалися незмінними. У британській армії солдату пояснюють не лише наказ, а й мету операції — щоб ризик був усвідомленим.
Саме ця різниця між осмисленою участю та сліпим підкоренням згодом стала джерелом конфлікту.
Підготовка в Четвертому батальйоні Легіону була короткою й складною. Обмежені ресурси, хвороби, нестача харчування — усе це було частиною реальності воєнної країни. Втім, моральний стан добровольців залишався високим. Ветерани з Британії, США та Європи швидко знайшли спільну мову, а цивільні адаптувалися до військового середовища. Різноманіття складу, всупереч побоюванням, працювало на користь підрозділу.
На початку грудня 2025 року з’явилися перші чутки: Інтернаціональний легіон можуть розформувати або радикально переформатувати. Офіційних брифінгів не було, пояснень — теж. Добровольцям фактично заборонили розривати контракти чи переходити до інших підрозділів. Їх перекидали з бази на базу, не пояснюючи мети. Інформаційний вакуум став нормою.
Зрештою надійшов наказ про переведення до іншої бригади. Саме там, за словами Чарлтона, усе остаточно зламалося.
«Довіра зникає миттєво»
У новому підрозділі значну частину особового складу становили люди, набрані через тюремну систему. Для Чарлтона це стало шоком. Він прямо говорить: служити поруч із тими, кого вважає причетними до насильства, від якого він приїхав захищати Україну, — деморалізує. Хоч офіцери спершу запевняли, що спільної служби не буде і переведення можливі, після прибуття на базу в центральній Україні всі ці обіцянки зникли. Контракти стали пасткою.
Проблеми посилила відсутність належної підготовки: мінімум стрільб бойовими набоями, відсутність тренувань із гранатами та важким озброєнням. За весь час Чарлтон зробив близько сотні пострілів — критично мало для бойових умов.
Під час оперативного брифінгу командування оголосило набір добровольців для виконання завдання. Чарлтон і кілька його побратимів відмовилися — не через страх, а через відсутність чіткої інформації. У західній військовій культурі такі «пропозиції» зазвичай означають підвищений ризик.
Те, що вони почули, Чарлтон називає абсурдом. Через переклад їм розповідали про «безпечні позиції» й відсутність противника, водночас між собою командири обговорювали реальні загрози, вважаючи, що іноземці їх не зрозуміють. Карти не відповідали дійсності, а спостережні пости, за описами, мали розташовуватися в тилу — що суперечить базовій піхотній логіці.
За словами Чарлтона, втрати на цих позиціях уже були, але їх перекваліфіковували у звітності.
«Це була гра з системою, і люди за це платили життям», — каже він.
Відмова виходити на завдання була колективним рішенням і, на його думку, проявом професійної відповідальності, а не непокори. У відповідь пролунали погрози — зокрема переведення до штрафних підрозділів із сумнівною репутацією.
«Ми не за грошима»
Добровольців врятувала правова сіра зона: статус іноземців не дозволив швидко застосувати до них жорсткі санкції. Вони залишалися поблизу фронту, чекали, просили зброю і можливість воювати.
Чарлтон наголошує: фінансова мотивація тут ні до чого. До приїзду в Україну він заробляв близько пів мільйона фунтів стерлінгів на рік. Інші члени групи також залишили високооплачувані кар’єри у США та Європі. Тому закиди про «найманство» він називає образливими й безглуздими.
Розформування Інтернаціонального легіону, на переконання Чарлтона, стало сильним сигналом — і для українського суспільства, і для іноземних добровольців, і для зовнішнього світу. Послання просте: «Ми вас не потребуємо».
При цьому легіон був не лише бойовою одиницею. Він слугував майданчиком для нових тактик, технологій і лідерських підходів, а також піднімав бойовий дух українських військових самим фактом присутності західних добровольців поруч.
Чарлтон проводить паралелі з Інтернаціональними бригадами часів громадянської війни в Іспанії — ідеалістами, які згодом стали кістяком боротьби з фашизмом у Другій світовій. За його словами, багато іноземців в Україні — саме такі люди: освічені, свідомі, готові не лише воювати, а й долучатися до відбудови країни після війни.
«Армію не оновлюють мовчанням»
Він наводить приклад успіхів України у війні дронів, де інновації з’являлися завдяки гнучкості та ініціативі. Водночас він бачив протилежне — коли інженерів і фахівців ігнорували через жорстку ієрархію. «Армію не оновлюють, змушуючи розумних людей мовчати», — підсумовує Чарлтон.
Він переконаний: Інтернаціональний легіон можна відновити швидко — якщо повернути прозорість, довіру й усвідомлення того, що добровольці не є бездумними виконавцями. І додає: коли українські військові бачать іноземців поруч, вони усміхаються — і знають, що хтось готовий прикрити їх, щоб дати хоча б годину сну. Бо у війні вирішальною залишається не зброя, а люди — і здатність системи чути тих, хто прийшов воювати не з примусу, а з віри.
Читайте також: «Я не міг сидіти вдома»: британець став оператором дронів у ЗСУ
Фото: International Legion for the Defense of Ukraine / Faceboo
