У той час як українські чоловіки не можуть виїхати за кордон через воєнний стан, дедалі більше молодих жінок залишають країну. Цей тихий, але глибокий відтік створює демографічну кризу, яка вже зараз б’є по освіті, ринку праці та самому образу майбутньої України.
Чому дівчата не повертаються, як війна змінює їхні плани та що робить держава – в матеріалі The Telegraph.
На відміну від юнаків, яким заборонено виїжджати з України після 18 років, дівчата мають змогу вільно залишати країну. І вони масово цим користуються.
Одна з таких – 17-річна Кіра Юхименко, яка мріяла вчитися в Україні, але нині готується до вступу за кордон.
«Війна допомогла нам зрозуміти, хто ми. Вона розширила наші горизонти і зробила нас самостійнішими», – зізнається вона.
Дівчина, яка втекла з рідного Запоріжжя до Львова, раніше мріяла про Київ чи Харків. Але тепер, після поїздок до Польщі, бачить себе студенткою у Кракові. Польща стала головним напрямом для українських студентів, особливо дівчат – після вторгнення кількість українок у польських вишах майже подвоїлась.
Учителька англійської мови Людмила Макогін каже, що більшість її учнів хоче продовжити навчання за кордоном. На запитання, хто планує виїхати, руки підняли одразу кілька дівчат – а за ними вагалися й хлопці.
Вчителька Галина Підгребельна погоджується: дівчата не бачать для себе перспектив в Україні, хоч і сподівається, що перемир’я щось змінить.
17-річна Тетяна Марвій спершу хотіла залишитись у Львові, але змінила рішення, побачивши, як її кузина провалила іспити через повітряні тривоги.
«Я не планувала цього. Хотіла знайти роботу вдома, допомагати батькам. Але війна змінила наші плани», – каже вона.
А 17-річний Тарас Гривняк, який навчається у Відні, каже: «Половина мого класу виїхала. Але всі хочуть нових знань». Він зізнається, що його родина підтримала рішення, бо мати боялась за нього.
Влада України усвідомлює проблему. Перший заступник міністра освіти Євген Кудрявець наголошує: «Якщо ми не збережемо людський капітал, не зможемо відновити країну».
За даними ООН, нині за межами України проживає понад 2,3 млн українських дітей. Народжуваність падає, а кількість першокласників з 2021 року зменшилась на третину.
«До 2029 року ми втратимо ще 30% першачків», – каже Кудрявець.
701 дитина вже загинула, понад 19 тисяч – депортовано чи переміщено.
Економіст Тіто Боері з Університету Бокконі попереджає: відновити інфраструктуру можна, а от людський капітал – не завжди. Відтак, держава робить ставку на освіту.
У 2024 році бюджет МОН виріс на понад 20% і сягнув майже 3,3 мільярда фунтів. Інвестують як у підземні школи для дітей на фронті, так і в університети. Запроваджено гранти для студентів – понад 13 тисяч першокурсників отримали до 32 тисяч гривень підтримки.
Також створюють наукові парки для інновацій і нових робочих місць – останній відкрили в Києві. За словами Кудрявця, українські виші повинні модернізуватися, адже їхня структура досі радянська.
Попри ці зусилля, у 2024 році вступників на бакалаврат стало на 51 тисячу менше. Частково через те, що понад 10% не склали вступні іспити. Влада планує і надалі приваблювати молодь інвестиціями, стипендіями й можливостями розвитку після навчання. Та чи зможе це переконати молодих українців залишатись – допоки безпекова ситуація під питанням?..
Читайте також: За кордоном зараз майже 7 млн українців: скільки з них не повернуться
фото: Freepik
