Канадська медсестра з початку війни привозить гуманітарну допомогу в Україну: вона доставила чимало медичного обладання просто у валізах літаком, пише Edmonton Journal.
За допомогою кількох «земних янголів» медсестра з Сент-Альберта Шеннон Боддес зібрала і відвезла понад 200 хокейних мішків із медичним приладдям, щоб допомогти постраждалим українським захисникам та їхнім громадам.
Боддес, яка наприкінці серпня вирушила на схід у свою десяту місію милосердя, думає про те, що в Україні не за горами зима, і «захисникам потрібні грілки для рук, коли вони в окопах», – сказала вона.
Коли росія вторглася на схід України, жінка почувалася спустошеною: її бабуся Кіларські виїхала з України до Канади у 1920-х роках, коли їй було 14 років. 75 потому Шеннон Боддес супроводжувала бабусю в її подорожі на Батьківщину, і вона зізналась, що також відчула спорідненість з Україною.
Після 24 лютого 2022-го колеги в соцмережах активно пропонували допомогу.
«Усі на роботі писали мені: «Що ми можемо зробити? Як ми можемо допомогти?, – згадує вона. – Друзі сказали: «Ну, у нас є речі, або ми раніше виконували медичні місії, але ми втратили наші контакти через Covid».
Вона опублікувала пост із закликом до нових ліків, перев’язувальних матеріалів, засобів гігієни, білизни тощо.
«Я зайшла в кімнату і розплакалася, тому що я очікувала, знаєте, пару банок їжі, можливо, якісь підгузки та шкарпетки. Було 116 кілограмів речей», – розповіла вона.
Пожертви від колег і друзів з друзями в медичній сфері росли.
«Вони були моїми земними ангелами, які зробили все це можливим, – сказала вона. – Ви завжди знаходите однодумців, які бажають підтримати українців у їх відважній боротьбі за свободу».
На сьогоднішній день жінка доставила в Україну більше 6,5 тонн необхідних речей. Усі речі перевозила особисто, літаком у валізах. Пояснює, що їй дешевше летіти в супроводі сумок за допомогою гуманітарних норм багажу від Air Canada, ніж відправляти дефіцитні речі – дефібрилятори, джгути, ковдри з фольги, індивідуальні сумки для надання першої допомоги, крапельниці, катетери, трубки, навіть апарати ЕКГ і портативні ультразвукові апарати з клінік, організацій і аптек по всьому регіону Едмонтон.
Тім Гавірко, власник Alberta Paramedical Services, був активним донором протягом останніх двох років, надаючи першочергове медичне обладнання, таке як дефібрилятори, дихальні шляхи та інші необхідні медичні засоби.
«Краса в тому, що багато цього дарується. Якби мені довелося платити за все це зі своєї кишені, це було б неможливо», – сказала вона.
Наприклад, лікар з Едмонтона, який йде на пенсію, надіслав робочий дефібрилятор.
«Він виріс в українській громаді біля Бон-Аккорду», – сказала вона.
Особливо безцінні: дефіцитні ліки для серця, все ще запечатані, все ще ефективні, але вважалося, що термін їх придатності майже закінчився для використання канадськими пацієнтами через суворі правила. Це потрапило до кардіологічної лікарні.
«Найдивовижніше те, що коли вони бачать ці неймовірні ліки, вони не приймають більше, ніж їм потрібно, і це, на мою думку, чудово. Вони знайдуть лікарню у Львові чи Дніпрі, де це точно буде в нагоді», – сказала вона.
Один едмонтонський хлопець, стурбований війною, хотів купити грілки для рук і рятувальні ковдри.
«Мій друг в Україні зняв на відео, як я передаю їх, і він зачитав листа та сказав: «Це йде на схід», — пригадала вона. Після перегляду відео хлопець вперше за довгий час добре виспався, повідомила його мати, додала Шеннон.
Разомз гуманітарною допомогою волонтерка також відвозить листівки для захисників від учнів українських двомовних шкіл міста та школи Сент-Альберт.
«Ви отримуєте повідомлення або фотографії, на яких вони перебувають із захисниками на передовій, і як ці повідомлення з Канади просто підбадьорюють їх, тому що вони знають, що в усьому світі люди знають, що відбувається, і про них думають, – сказала вона.
Хокейна асоціація Сент-Альберта надала старі хокейні сумки. Друзі приходять допомогти сортувати та пакувати. А жінка кілька разів на рік доставляє матеріали на західну Україну, де відносно безпечно, щоб їх розповсюдили на схід волонтерські організації.
«Один із наших таксистів у Львові сказав, що його син на сході, і йому потрібні конкретні речі. Коли ми повернулися в готель, ми попросили його почекати, ми швидко зробили для нього набір, щоб віддати його синові».
Хоча вона ненадовго вирушила на схід до колишніх окупованих зон для спеціальних поставок, є практичні причини залишатися в безпечніших районах.
«Якщо щось піде не так, я стану додатковим тілом у зоні, де мені доведеться допомагати. А я сама не зможу їм допомогти”, – сказала вона.
Шеннон Бодес знаходить свою мотивацію на місці, у одержувачів.
«Вражає дух українського народу, його стійкість і рішучість не датиросії ні дюйма, – сказала вона. – Коли я їду туди, я думаю, що тому, що я була там зі своєю бабусею, я просто відчуваю, як вона весь час шепоче мені на вухо. І це мотивує мене продовжувати».
Вона отримує фотографії від захисників та їхніх сімей, особисті записи, якими ділиться з жертводавцями.
«Моя подруга каже, що не може покинути Україну, тому що вона не залишить свого чоловіка, який на передовій. Вона сказала: «Ти несеш нам світ. Ваш візит приніс нам ковток свіжого повітря».
«Це, безперечно, найскладніша і найкорисніша річ, яку я коли-небудь робила… Якщо це змушує всіх почуватися добре, тоді кожен отримує користь і робить свій внесок. Моя мета – віддати належне тим, хто допомагає цьому відбутися, а також продовжувати підвищувати обізнаність, щоб люди знали, що війна все ще триває, і люди могли зробити свій внесок у спосіб, про який вони навіть не підозрювали. Я дуже вдячна всім людям, які допомагають, бо якби мені не допомагали люди, я була б просто дівчиною з порожніми хокейними сумками», – поділилась Шеннон.
Читайте також: Ukrainian’s Kitchen: шеф-кухар в Едмонтоні навчає українських біженців
Джерело: Edmonton Journal
