Програма CUAET для українців у Канаді закрита, але шукачі притулку ще сподіваються, що двері до життя за океаном залишаться відкритими для тих, хто втікає від складних обставин.
Два роки тому Василь Давиденко та Дмитро Боровик прибули до міста Салмон-Арм два роки тому в рамках канадсько-української програми авторизації екстрених поїздок (CUAET) завдяки підтримці проєкту проекту Shuswap Support to Ukrainians. Про це пише Penticton Western News.
Новоприбулим українцям надали одноразову допомогу в розмірі 3000 доларів США, дозвіл на роботу, медичну картку та доступ до уроків англійської мови. Згідно з правилами федеральної програми, їм дозволяється залишатися в Канаді протягом трьох років, після чого вони можуть подати заявку на отримання статусу іммігранта.
Але немає жодних гарантій, що їхні заявки будуть схвалені.
Страх за життя випарувався, приземлившись у Монреалі
Будучи одностатевою парою, Давиденко та Боровик зіткнулися з ненавистю та переслідуваннями в Україні.
Давиденко — ветеран армії, який допомагав захищати свою країну, коли росія напала на Крим у 2014 році, а Боровик служив в армії з літа 2018 року по грудень 2019 року. Давиденко був поранений під час вибуху бомби та провів шість місяців у лікарні.
Після звільнення та без будь-якої фінансової підтримки, життя ще більше погіршилося після жорстокого побиття шістьма молодими людьми через виступ на телебаченні.
Не знайшовши роботу в Україні, пара переїхала до Польщі, але коли стало відомо про їхню сексуальну орієнтацію, вони зіткнулися з такою ж дискримінацією та переслідуваннями.
Страх за їхні життя випарувався, коли пара приземлилася в Монреалі в березні 2022 року, і вони залишаються вражені та надзвичайно вдячні за допомогу, яку вони отримали від проекту Shuswap Support to Ukrainians.
Поселившись у Салмон-Арм у серпні 2022 року, пара отримала штатні посади у відділі охорони здоров’я та не має бажання повертатися в Україну.
Отримавши освіту в Україні, Давиденко має два ступені магістра – один з права та інший з історії, а Боровик має кваліфікацію, еквівалентну диплому практичної медсестри.
П’ять ночей на тиждень Давиденко працює прибиральником у лікарні Shuswap Lake General. Декілька днів у будні вранці він ходить зі своєї зміни опівночі до 8 ранку до Центру сімейних ресурсів, де працює захисником бідності в правовому фонді.
«Він є надзвичайною цінністю для центру, — сказала виконавчий директор Патриція Терстон, зазначивши, що Давиденко допомагає людям орієнтуватися в таких проблемах, як люди з обмеженими можливостями та розбіжності щодо оренди. — Ми дуже задоволені його інтелектом, знаннями та здатністю розмовляти більш ніж однією мовою».
Незважаючи на чергування, Боровик любить свою роботу в громадському харчуванні на Bastion Place. Обидва чоловіки дбають про свої посади та завжди готові працювати понаднормово на користь пацієнтів і мешканців.
«Ми хочемо бути корисними; ми невидимі, але ми важливі, — сказав Давиденко з гордістю та радістю, коли через два дні після співбесіди пара отримала повідомлення про те, що їхні дозволи на роботу, які мали закінчитися в серпні 2025 року, продовжили до серпня 2028 року. — Нам дозволено жити і працювати в Канаді до цього часу».
Відпустка рідко збігається, а коли збігається, основними заняттями є сон і трохи телевізора. Отримавши клавіатуру, Давиденко іноді знаходить творчу самоту, пишучи вірші.
В очікуванні PR-статусу в Канаді…
Пара вдячна Міністерству охорони здоров’я за працевлаштування та лист підтримки, який супроводжував їхню заяву на постійне проживання, яку було подано в серпні 2024 року. Отримання дозволу на роботу продовжено в процесі, про який мріє Давиденко – отримати постійне місце проживання та стати канадським громадянином.
«Ми ніколи не можемо розслабитися і перестати турбуватися про майбутнє», — сказав він, зазначивши, що не знає, що станеться, якщо їхню заявку не буде схвалено: «Плану Б немає».
Проєкт Shuswap Support to Ukrainians під керівництвом ветерана канадських збройних сил Жана-Люка Дегрозейє та колишньої співробітниці з глобальних питань Керол Лендрі налічував понад 75 волонтерів, які координували різні заходи, пов’язані з освітою, працевлаштуванням, фінансами, збором коштів, загальною підтримкою, охороною здоров’я, житлом, пожертвуваннмия, орієнтацією, соціальним відпочинком, транспортом та допомогою з перекладом.
Коли прийом українців за федеральною програмою CUAET завершився 24 березня, згодом, наприкінці року відбулося й офіційне закриття проекту Shuswap Support to Ukrainians. Попри це місцеві волонтери заявии, що готові надати людям будь-яку допомогу в майбутньому.
«Ми віримо, що цей проект збагатив наше життя та чітко продемонстрував, що наш дух спільноти живий і здоровий у Шусвапі, — написали Дегрозейє та Лендрі в грудневому електронному листі. — Ми змінили життя п’яти українських родин, прийнявши їх у нашу спільноту з розпростертими обіймами та давши їм надію».
Тепер ця надія покладається на Департамент імміграції, біженців і громадянства.
Читайте також: Українські ЛГБТ-військові про мрії, дітей та ставлення до них побратимів
Джерело: Penticton Western News
