Світ давно слухає книги. Це не добре і не погано. Це факт. Плюс в інтелектуальний розвиток суспільства. Ті, кому читати не круто, або лінь, ховаючись від жахливого світу навколо, або тікаючи від нудьги, виправдано можуть заховатися від усіх і уся в навушниках.
Перша прочитана мною, точніше прослухана онлайн, аудіокнига “Цивілізація статусу” Роберта Шеклі. Виявилось, що все куди краще, ніж диктували упередження, і читання-слухання принесло добрячу порцію задоволення. Виконуючи просту монотонну фізичну роботу, я слухала фантастику і насолоджуватися процесом як фізичним, так і духовним.
Щодо змісту книги, тут повністю мій стиль — утопія, антиутопія, футуристика, космос, і водночас щось нове для вух і думок. Мабуть, це не та книжка, про яку я пам’ятатиму все життя. Не та, яку берегтиму у своїй бібліотеці попри всі негаразди, але я вдячна її історії за добре проведений час.
Головний персонаж прописаний добре, я могла за ним слідкувати і розуміти. Сюжет закручений та сміливий. Проза і жорстокість життя обіграні майже ідеально. В мене виникала іронічна усмішка неодноразово, настільки мене тішили прообрази допоміжних героїв — це такий тонкий погляд в дзеркало сьогодення, що хотілося сказати “браво”.
Для мене це одна з тих книг, в якій є щось геніально випереджаюче свій час.
Але, гадаю, не для автора. Якщо я права, то Роберт Шеклі чітко бачив можливий розвиток людства, як і всі, хто здатен піднятися над ситуаціями, подіями, світом. Для нього напрям розвитку суспільства був зрозумілим. І, скоріш за все, його з’їдало з середини відчуття жаху та розпачу, що інші не бачать і не відчувають.
Щодо читання, точніше слухання, то більш ніж половину я прослухала за один день, без перерви, за монотонною фізичною роботою й отримала неймовірне задоволення. Решту — в два захОди. Моє захоплення зменшувалось під завершення книги. Якщо в перші частині я взагалі бачила текст і сюжет ідеальними, то в другій уже помічала огріхи й це мене дивувало — хід подій був набагато сильнішим, ніж їх завершення. Але, можливо, тут зіграли роль обставини й умови при яких я слухала текст. Тому, не повторюйте моїх помилок, те, як ви слухайте, читаєте, з яким настроєм, зовнішнім антуражем, впливає на сприйняття змісту і сенсу написаного.
В “Цивілізації статусу” чимало посилів до сьогодення, хоча написана книжка в 1960 р.
Недаремно кажуть, що письменники-фантасти свого роду пророки. Писати фантастику — це бачити світ, який ще не настав, але який не може не настати.
Віталій Портніков в інтерв’ю “Читомо”, згадував, що публіцисти — це якраз ті люди, що здатні поглянути на світ з вершини висоти й оцінити побачене з об’ємного простору, передбачити що буде в майбутньому. Він вважає, що “Публіцистика потребує не тільки репортажного, але й осяжного погляду на життя, уміння дивитися на життя глобально, уміння піднятися над життям. Журналістика – це, як правило, професія людини, яка знаходиться на бруківці серед перехожих, а публіцистика потребує піднятися на 25 поверх і погляду згори. Подивитися на процеси з історичної точки зору, подивитися на життя з точки зору того, як воно буде складатися десятиріччями”.
Я веду до того, що фантасти — свого роду публіцисти. Дуже талановиті, далекоглядні та сміливі. Ті, хто здатен оформити своє бачення-передбачення майбутнього в дуже тонку іронію, аналогію, метафору або іншу форму художнього прикриття. Здається, Роберт Шеклі один із таких геніальних фантастів-публіцистів.
Тож, “Цивілізація статусу” сподобається читачам і читачкам, які любить фантастику, антиутопію та історії про космос; цікаво буде і тим, хто шукає хорошу історію, зосереджену на окремій особистості, що бореться проти системи, або стала її жертвою.
Попри світобачення, жанрові уподобання і настрої різних читачів “Цивілізація статусу” вартує бути прочитаною, або почутою. Загальний розвиток і широке світобачення, пам’ятаєте…
Авторка: Світлана Кучпилюк
Читайте також: Чому та кому варто прочитати роман «По той бік сонця» Ксенії Фукс
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
фото: Shutterstock
