Після тижнів у холодному підвалі під обстрілами та небезпечної втечі з окупованого росіянами села шлях української родини Литвиненків до безпечного життя лише починався. Попереду були виснажливі переїзди кількома країнами, мовний бар’єр, страхи за майбутнє. Але зрештою доля привела їх до американського Форт-Ворта у штаті Техас, де вони змогли почати все з нуля.
Історію родини розповідає Fort Worth Star-Telegram, на яку посилається Yahoo.
Після кількох тижнів у крижаному підвалі, де родина переховувалася від російських військових, Аліні Литвиненко разом із доньками Лерою і Лізою та матір’ю Тетяною Холод вдалося вирватися із зони бойових дій.
Їхній підвал фактично знаходився під лінією фронту. Майже місяць жінка намагалася знайти людину, яка погодилася б вивезти їх до найближчого евакуаційного автобуса.
Коли це нарешті вдалося, почалася довга дорога до безпечної країни. Спочатку родина дісталася Києва, звідти — 12-годинним потягом до Мукачева. Потім був ще один поїзд до Угорщини, а після майже доби без сну вони зрештою опинилися в Німеччині. Саме там вони змогли перевести подих після пережитого.
Попри відносну безпеку, адаптація в Німеччині виявилася складною, зокрема через мовний бар’єр, до того ж родина часто стикалася з нерозумінням.
У той час путін також погрожував застосуванням ядерної зброї, що викликало занепокоєння по всій Європі. Аліна хотіла бути впевненою, що її родина у повній безпеці. Німеччина давала тимчасовий прихисток, але не здавалася місцем, де можна будувати довгострокове майбутнє.
Як Техас змінив їхню долю
Ідея переїхати до США з’явилася завдяки Тетяні. Вона дізналася про програми допомоги українцям та почала шукати інформацію у Facebook-групах, де американці пропонували стати спонсорами для біженців.
У той самий час подружжя з Форт-Ворта — Робін і Браян Тенні — також шукали українську родину, якій могли б допомогти.
За словами Робін, знайти справді чесних людей у соцмережах було непросто: серед кандидатів траплялися шахраї як з українського, так і з американського боку. Але одного дня вона побачила коментар Тетяни, який переконав її, що ця родина справді потребує допомоги.
Коли жінки отримали повідомлення у Facebook Messenger від Тенні, спершу поставилися до нього з недовірою.
«Ми думали: невже нам нарешті пощастило? Чи це просто чийсь жарт?» — згадувала Аліна.
Та згодом стало зрозуміло: це реальний шанс.
Майже рік оформлення документів
Щоб підготувати всі документи для переїзду, знадобилося близько десяти місяців. Для отримання міжнародного паспорта Аліні довелося навіть залишити дітей і матір у Німеччині та поїхати потягом назад до Києва. Після її повернення таку саму поїздку здійснила і Тетяна.
Робін згадує, що хвилювалася за них: у той час росіяни обстрілювали місця, де люди стояли у чергах на евакуаційні автобуси.
Коли всі документи нарешті були готові, родина вирушила до США. Вони прилетіли до міжнародного аеропорту Даллас–Форт-Ворт із усім своїм майном — лише двома валізами. Це сталося 13 січня 2023 року.
Новий старт у Форт-Ворті
Тенні допомогли родині не лише з переїздом, а й із першими кроками у новій країні. Передусім вони подбали про школу для дітей.
За словами Аліни, різниця зі шкільним досвідом у Німеччині була разючою.
«Я бачила, як мої діти радіють і з кожним днем стають упевненішими в собі», — розповіла вона.
Через два місяці життя у Форт-Ворті Аліна та Тетяна отримали роботу прибиральницями у шкільному окрузі Eagle Mountain.
Невдовзі родина змогла орендувати власну квартиру. Подружжя Тенні також подарувало їм автомобіль — раніше жінки змушені були щоранку долати близько трьох миль на велосипедах, часто у темряві.
Майбутнє, про яке колись боялися мріяти
У травні 2025 року Лера закінчила Chisholm Trail High School із відзнакою, потрапивши до десяти відсотків найкращих учнів класу. Паралельно вона завершила навчання в українській школі онлайн. Зараз дівчина навчається у Tarrant County College і здобуває спеціальність інженера-механіка.
Молодша Ліза відвідує початкову школу та активно вивчає англійську. Аліна також продовжує мовні курси у коледжі.
За її словами, переїзд до Техасу змінив їхнє життя.
«Переїхавши до Техасу, до Робін і Браяна, наша родина знайшла не лише душевний спокій, а й упевненість у світлому майбутньому. Завдяки їм ті тижні в темному підвалі, де ми ховалися від бомб, залишилися далеко позаду».
Через чотири роки війни їхнє рідне село Заворичі досі потерпає від російських атак дронами та ракетами. Частина мешканців, попри небезпеку, все ще живе там. Через це родина не планує повертатися найближчим часом. Тетяна зізнається, що колись хотіла б знову побачити дім. Аліна ж переконана: для її дочок найкращі можливості зараз у США.
В одному вони згодні: повернення стане можливим лише тоді, коли буде зупинена війна путіна.
І хоча нове життя у Форт-Ворті подарувало родині відчуття відродження, Аліна зізнається: «Київ назавжди залишиться в моєму серці».
Читайте також: Понад пів мільйона українців: як змінилася громада у США після 2022 року
фото з архіву Аліни Литвиненко
