Американець з українським корінням Юрій Фединський понад 20 років тому залишив Нью-Йорк і переїхав на Полтавщину, щоб присвятити життя кобзарству – давній українській традиції, яку сьогодні визнають культурним надбанням світового масштабу. Про це розповідає Укрінформ.
У селі Крячківка Фединський не лише грає на бандурі, а й відтворює старосвітські інструменти, організовує фестивалі та гастролює Україною і світом, підтримуючи ЗСУ.
Інтерес до української культури з’явився у Юрія ще в дитинстві – через маму, бабусю й дідуся, які емігрували до США, але зберегли мову й традиції. Уже в молодому віці він скористався можливістю навчатися за студентською програмою обміну у Львові, а згодом – у Києві, де занурився в українське музичне середовище.
Після кількох років життя в Нью-Йорку запрошення гурту «Гайдамаки» стало вирішальним – Фединський переїхав до України й почав працювати як професійний музикант. Протягом десяти років у Києві він заснував кілька музичних проєктів і співпрацював з різними колективами, водночас дедалі глибше заглиблюючись у кобзарську традицію.
Пошук справжньої бандури і власний кобзарський цех
Попри класичну музичну освіту та гру на сучасній бандурі, Юрій зізнається: його не полишало відчуття, що справжній кобзарський інструмент майже втрачено.
Старосвітські бандури, кобзи й торбани виявилися рідкістю, тож він узявся відновлювати їх самотужки – через архівні записи, пошук зразків і тривалі експерименти.
Так у Крячківці з’явився Полтавський кобзарський цех. Тут відтворюють безладову кобзу, старосвітську кобзарську бандуру, торбан, а також басолю й гуцульський басовий бубон. За словами Фединського, на підготовку деревини для інструментів інколи йдуть роки, а сам процес виготовлення потребує терпіння і точності.
За понад 15 років роботи він не лише зібрав власну колекцію, а й виховав учнів, які стали майстрами. До ремесла долучається і його син, а інтерес до майстрування з’являється навіть у місцевої молоді.
Полтавське село Фединський обрав свідомо – саме цей регіон вважають історичною батьківщиною кобзарства. Тут він із родиною створив простір, де поєдналися побут, музика й традиція.
У Крячківці регулярно відбувається фестиваль «Древо роду кобзарського». Він не має жорсткого сценарію – радше це жива зустріч музикантів і слухачів, об’єднаних спільним інтересом до автентичної культури.
Кобзарство як форма спротиву і підтримки України
Фединський активно гастролює з благодійними й просвітницькими концертами – як в Україні, так і за кордоном. Він виступав у прифронтових громадах, у харківському метро під час обстрілів, у щойно звільненому Куп’янську, а також перед військовими.
Часто на сцену виходить разом із родиною – дружиною та п’ятьма дітьми. У родинному форматі вони виконують не лише кобзарські твори, а й локальний фольклор, народні танці, українську та європейську духовну музику. Під час виступів за кордоном Юрій говорить і про війну, і про необхідність підтримки України, і про політику трампа та путіна, наголошуючи, що це також частина кобзарської місії.
Однією з мрій Фединського є створення музею козацтва у Крячківці. Втім, головним він називає інше – перемогу України. Музикант переконаний: найцінніше вже вдалося зберегти, а після цього прийде час розвитку.
Читайте також: Українка повернулася зі США й відновлює стару мазанку на хуторі: її історія
фото: Jurij Fedynskyj / Facebook
