Якщо вам здається, що Великобританія не є видатним гравцем на модній арені, значить, ваші знання про моду досить посередні. З 20 по 24 лютого на різних майданчиках британської столиці пройде Лондонський тиждень моди.
Можете переглянути найстильніші британські фільми про британське життя — і дізнатися, як століттями англійці диктували, як бути одягнутим, щоб вбивати.
«Ще одна з роду Болейн» (The Other Boleyn Girl, 2008)
Ця історична драма, створена у співпраці між Британією та США, зі Скарлетт Йоханссон та Наталі Портман у головних ролях, розповідає про суперництво сестер Анни та Марії Болейн за серце короля Генріха VIII, відомого своїм полігамним характером. Хоча фільм сподобався глядачам, критики, особливо британські, його розкритикували, зокрема за участь американських актрис у ролях англійських аристократок. Однак багато хто відзначив, що костюми у фільмі чудово відображають зростання статусу сестер Болейн.
Костюми Марії та Анни, а також інших персонажів були створені оскароносним костюмером Санді Пауелл, відомою своїми роботами над такими проектами, як «Інтерв’ю з вампіром», «Авіатор» та «Вовк з Уолл-стріт». «Ще одна з роду Болейн» стала її першим досвідом стилізації під епоху Тюдорів. Пауелл не прагнула історичної точності, але використовувала референси: італійський шовк, лляні сорочки, багаті корсети, парчова вишивка. Деякі сучасні елементи також ненав’язливо додані до костюмів, як-от чокери. Костюми з драпованими шлейфами та тюдоровськими каптурами були відтворені з максимальною достовірністю.
Статус сестер Болейн відображений у розкішності їхніх костюмів: Марія віддає перевагу червоному, золотому та оранжевому кольорам, а Анна – синьому та зеленому. Ці кольори повторюють тон одягу персонажів з полотен Ганса Гольбейна, придворного живописця Генріха VIII. Два плаття були скопійовані з робіт художника Лукаса Кранаха Старшого. Після прем’єри фільму кілька модних будинків, таких як Elie Saab, Givenchy та Christian Lacroix, випустили колекції, натхнені стилем Тюдорів.
«Баррі Ліндон» (Barry Lyndon, 1975)
Ця картина Стенлі Кубрика, вільна екранізація роману Вільяма Мейкписа Теккерея, вважається вершиною костюмного кінематографа. Кубрик прагнув максимальної достовірності епохи, використовуючи натуральне освітлення, знімав у справжніх історичних інтер’єрах і наполягав на виготовленні костюмів за автентичною технологією. Для роботи над костюмами залучили двох художників – італійку Мілену Канонеро та шведку Уллу-Брітт Седерлунд (обидві отримали премію «Оскар» за свою роботу). Кубрик орієнтувався на картини та гравюри того часу, а костюми леді Ліндон частково були змальовані з портретів Гейнсборо.
Зовнішній вигляд акторів Райана О’Ніла та Маріси Беренсон у костюмах епохи рококо шокував перших глядачів. Рецензент Village Voice двадцять років після прем’єри написав, що в середині 1970-х запросити О’Ніла та Беренсон на головні ролі було так само несподівано, як зараз екранізувати «Пармську обитель» з Леонардо ді Капріо та Кейт Мосс.
«Герцогиня» (The Duchess, 2008)
Історична драма про герцогиню Девонширську Джорджіану Кавендіш з Кірою Найтлі у головній ролі здобула популярність не лише завдяки грі акторів, але й вражаючими костюмами Майкла О’Коннора (які також отримали «Оскар»). Говорять, що актрис, які виконували центральні жіночі ролі, доводилось одягати та зачісувати по дві-три години щодня, а у Кіри Найтлі через важкі перуки боліла шия.
У середині XVIII століття леді Джорджіана Кавендіш, уроджена Спенсер, була модною іконою, а завдяки дружбі з Марією-Антуанеттою та частим поїздкам до Парижа, їй наслідували знатні дами з обох сторін Ла-Маншу. Костюмер черпав натхнення з портретів герцогині пензля Гейнсборо та Рейнольдса, вивчав моду того часу та колекції Музею Вікторії та Альберта. Весільна сукня герцогині, ніжна robe à la française з кремового шовку, вийшла дуже схожою на один з музейних експонатів. Наряди герцогині також слугували способом зробити політичну заяву: у одній зі сцен Джорджіана з’являється в темно-синьому костюмі з золотистою обробкою, який нагадує військову форму, з лисичою муфтою та таким же хутром на капелюсі. Кольори партії вигів, яку підтримувала герцогиня, були синій і оранжевий, а лисий хутро обрано в знак підтримки політика на прізвище Фокс.
«Бріджертони» (Bridgerton, з 2020 року по теперішній час)
«Бріджертони» – скандальний серіал, що завоював серця мільйонів глядачів по всьому світу. Він розповідає про альтернативну Англію епохи Регентства. Костюми першого сезону створені Еллен Мирожник, володаркою премії «Еммі» (за біографічну картину «За канделябрами»; серед її робіт також мюзикл «Величайший шоумен» та фентезі «Малефісента»). Мирожник сміливо переосмислила історичні силуети 1813 року на сучасний лад. У той час був модний силует ампір – сукні з високою талією та глибоким декольте, і представники вищого суспільства використовували для них муслін пастельних кольорів. Але Мирожник віддала перевагу органзі та тюлю кислотних відтінків, додала блискіток, кутюрних елементів моди 1950–1960-х років та прикрас з кристалів Сваровскі – і отримала вражаючий мікс епох та стилів.
Яскраві кольори у нарядах – це риса нуворишів, наприклад, сімейства Фезерінгтон, яке намагається вигідно пристроїти своїх дочок. Представники справжніх аристократичних родин, такі як Бріджертони, носять стриману, спокійну гаму та класичні візерунки, такі як візерунок огірка.
Герої, особливо героїні серіалу, змінюють наряди постійно: для кожного балу та прийому необхідно нове плаття. Над створенням одягу працювала команда з 238 осіб.
«Рок-хвиля» (The Boat That Rocked, 2009)
Динамічна музична комедія «Рок-хвиля», яка розповідає про піратське радіо, є детальним гідом по стилю 1960-х, часу розквіту британської поп- і рок-музики. За костюми відповідала художниця Джоанна Джонстон, яка часто працює над фільмами про XX століття — наприклад, вона створила костюми для шпигунського бойовика «Агенти А.Н.К.Л.» Гая Річі, дія якого відбувається під час розпалу холодної війни.
Друга половина 1960-х років у Великобританії асоціюється з яскравим розквітом субкультур. Моди (mods), хіппі, панки, рок-н-рольщики та інші неформальні групи привносили свій унікальний стиль у суспільне життя, наповнюючи його новими барвами (і так чи інакше впливаючи на смаки пересічних громадян). Молодь демонструвала любов до яскравих костюмів із брюками кльош, велюровими піджаками та сорочками з принтом огірків, доповнюючи образи краватками. Сміливе поєднання контрастних кольорів і візерунків ставало нормою, а великі сонцезахисні окуляри та шовкові хустки на шиї — обов’язковими аксесуарами.
На фоні цього різноманіття модних тенденцій персонажі фільму виділяються своїми уподобаннями. Лідер піратського радіо Квентін (Білл Наї) незмінно дотримується елегантного стилю: його відмінна риса — костюми-двійки з кишеньковою хусткою в нагрудній кишені та затемнені прямокутні окуляри, які він не знімає навіть у приміщенні. Гевін Кавана (Ріс Іванс) повертається на «Радіо Рок» ефектно та стильно — у фіолетовому костюмі та капелюсі з пір’ями. Він продовжує підтримувати імідж рок-зірки, обираючи напіврозстебнуті сорочки та масивні прикраси. Американець Граф (Філіп Сеймур Гоффман) залишається вірним своїй потертій шкіряній куртці, а Боб на світанку (Ральф Браун), як справжній хіпі, надає перевагу довгим тунікам і узорчатим жилетам. Юний Карл (Том Старрідж), чия історія дорослішання розповідається у фільмі, пробує різні стилі: то поєднує светр великої в’язки з сорочкою в огірок, то вдягає жакет-мундир із великими золотими гудзиками.
Джерело: kommersant.uk
Читайте також, Кава британців: розчина вдома чи флет-уайт у кав’ярні?
