Українські ветерани із протезами змінюють глобальне уявлення про тіло, норму та красу, а адаптивний дизайн стає не просто трендом, а новим стандартом модної індустрії.
Українська дизайнерка Світлана Волкова (Svitlana Volka), засновниця бренду SVD Denim, у подкасті Галини Скворцової Make Sense | Має сенс розповіла про адаптивну моду для людей із протезуваннями та виклики інклюзії в Україні.
Вона пояснила, що інклюзивний одяг не лише вирішує функціональні потреби, а й допомагає відновлювати гідність, силу та видимість тих, кого суспільство раніше не помічало. Під час розмови обговорювали цифрову моду, метавсесвіти, етику дизайну та те, як через моду можна впливати на суспільство та його стереотипи.
Дизайнерка зазначила, що її проект виник з особистого досвіду – після того, як її батько отримав поранення у війні та втратив обидві ноги, вона побачила, наскільки фешн-індустрія ігнорує потреби людей із протезами. Вона підкреслила, що адаптивний одяг має бути одночасно функціональним, естетичним і інтерактивним, дозволяючи кожному відчувати себе вільно і впевнено.
– Наразі я працюю над проєктом адаптивного одягу для людей із протезуваннями. Я би не сказала, що він виключно функціональний, адже сенс у тому, щоб давати можливість людям, незважаючи на їхній фізичний, моральний чи будь-який інший стан, самовиражатися так само вільно, як і всі інші. Тому одяг одночасно естетичний, функціональний і містить багато прихованих меседжів та кодів, роблячи взаємодію з ним цікавою та інтерактивною.
Ти сказала «незважаючи на їхній стан», що ти мала на увазі?
– У 2023 році мій батько був у Бахмуті, і через атаку дронів втратив обидві ноги. Я приїхала до нього, щоб підтримати на шляху реабілітації, і як дизайнерка побачила, що фешн ігнорує потреби людей із протезами. Потім я зрозуміла, що індустрія не враховує потреби взагалі «нестандартних» людей – від людей із аутизмом до людей з сенсорними потребами чи низьким зростом.
Тож я зосередилася на адаптивному одязі саме для людей із протезами – це моя особиста мотивація як дочки ветерана.
А як зараз вирішується це питання? Тобто людина, якщо має інклюзивні потреби, як вирішує питання одягу?
– Найпростіше – підлаштовуватися, жити некомфортно, але продовжувати функціонувати. Багато людей стикаються з тим, що одяг стає першим бар’єром для соціалізації та повсякденного життя. Наприклад, мій батько, коли отримав нові протези, мусив постійно їх коригувати. Влітку можна було сісти на лавочку й поправити протез, а взимку в джинсах – це проблема. Неправильний одяг обмежує активність, соціалізацію та фізичне відновлення.
А що твій одяг пропонує? Тобто, які проблеми вирішуються?
– По-перше, це доступність до частин тіла. По-друге, одяг полегшує щоденні активності. Ми працюємо у постійному контакті з аудиторією – фокус-групи, тестування, фідбек. Наприклад, ветерани Superhumans допомагають нам перевіряти, що зручно, а що ні. Одяг має карго-кишені, спеціальні замки, можливість швидкого одягання та доступ до протезів без знімання всього вбрання. Це робить процес комфортним і безпечним.
Я все ж таки хочу зрозуміти, чим адаптивний одяг відрізняється від іншого?
– Це не просто додавання блискавок чи кишень. Ми постійно проводимо ітерації з аудиторією, тестуємо спеціальні матеріали, ергономічні викрійки, нестандартне розташування блискавок і кишень.
Адаптивний одяг – це про потребу конкретної людини. Ми починаємо з бази, а далі створюємо лінійки під різні потреби.
Це вже промислова партія, чи це тест?
Це промислове виробництво, але невелика партія. Нам допомагають харківські виробники, які мають повний цикл виробництва. Частину партії ми віддамо ветеранам на тестування через грант, щоб зібрати фідбек перед масштабним запуском на Kickstarter. Одяг максимально зручний: замки розстібаються як книга, можна одягати без знімання протеза, є зручні кишені для телефону та необхідних речей.
А мені цікаво про комерціалізацію цього проєкту. Ви хочете через Kickstarter стартувати? Чи цікавиться цим держава, Міністерство ветеранів?
– Насправді, більший інтерес я бачу з-за кордону, ніж в Україні. З Міністерством ветеранів складно співпрацювати – грантові програми надзвичайно бюрократичні та малорелевантні для маленького бізнесу. Ми отримали підтримку від міжнародних донорів, але в Україні доводиться працювати на чистому ентузіазмі. У Британії ж я отримала стипендію для розвитку проєкту, можливість міжнародного нетворкінгу та співпрацю з компаніями, що дозволяє реалізовувати адаптивний одяг як політичний і соціальний медіум.
Який попит тут, Британія, світ. Чи потребують вони такого адаптивного одягу?
– Так, попит великий. Це не лише ветерани, а й цивільні люди, які отримали травми або втрати кінцівок через діабет, спорт, вікові проблеми. Адаптивний одяг для людей із нестандартними потребами зазвичай зручний для всіх інших. Глобальний ринок адаптивного фешн наразі оцінюють у 1,3 млрд доларів, і він продовжує зростати, бо люди усвідомлюють свої потреби в інклюзивності.
Повне інтерв`ю перегляньте за посиланням.
Читайте також: Культурний фронт та українська народна дипломатія: новий подкаст “Make sense”
