Боронячи Україну, загинув 23-річний американець Роберт Пітранджело. Він міг залишитися вдома, мав талант до музики, відмінне почуття гумору та глибоку віру. Але обрав шлях добровольця в лавах українських оборонців.
Його історію розповів український громадський діяч і голова Крайової Пластової Ради Юрій Юзич.
За його словами, 23-річний Роберт «Боббі» Едвард Пітранджело, уродженець Пенсильванії та вихованець американських бойскаутів, віддав життя у боях під Покровськом, воюючи у складі Сил оборони України.
Мрія стати морпіхом – і вибір боротися
Боббі був нащадком італійських іммігрантів, зростав у скаутському курені №354 у містечку Гатборо й у 17 років здобув найвищий ступінь в американському скаутингу – іґл-скаут, що є аналогом пластуна-скоба в Україні.
Його рідні згадують, що він був щирим християнином, співав у молодіжному хорі пресвітеріанської церкви Грейс у Дженкінтауні й знав напам’ять майже всі молитви-пісні. Грав на тромбоні, сам навчився грати на трубі, виступав у джазових оркестрах.
«Музика була одним із багатьох способів, якими він виражав свою яскраву душу», – розповіла родина. «Він мав надзвичайний дар гумору та легковажності, завжди міг підняти настрій та розсмішити, навіть у найпохмуріші часи».
Він хотів, як і старший брат, вступити до морської піхоти США, але через серйозне захворювання нирок не пройшов медичну комісію. Проте війна в Україні стала для нього особистим викликом. У 2022 році він приїхав до України як волонтер – доставляв гуманітарну допомогу. А згодом, у 2023-му, офіційно вступив до війська.
Останній бій і втрата без прощання
«За кілька годин до загибелі він сказав своїй матері: «Мамо, це мій обов’язок. Я мушу йти», – розповів Юзич.
Пітранджело загинув 2 січня 2025 року під Покровськом. З усього його підрозділу вціліли лише двоє. Його тіло так і не знайшли, хоч мати приїжджала в Україну з надією забрати сина додому.
«Я не повернуся додому, поки не закінчиться війна», – сказав він після важкої контузії від ворожого дрона.
Слова рідних, які стискають серце
Мати називає сина «безстрашним»: «Не те, що не мав страху – він не боявся зустрітися з ним. Він пішов назустріч небезпеці і зробив те, що мав зробити».
Сестра, Морган Фосетт, поділилася: «Мене тішить те, що він помер, роблячи те, у що щиро вірив».
А старший брат, морпіх Майкл Пітранджело, сказав: «Він біг назустріч небезпеці, коли інші втікали».
У жовтні 2024 року Боббі був поранений, але не залишив бойових позицій. За видатну хоробрість його нагородили «Залізним хрестом» – відзнакою, яку колись отримували воїни Армії УНР за Перший зимовий похід.
26 липня у США відбулася панахида за Боббі, яку відслужив митрополит Борис Ґудзяк – колишній пластун, який, як і герой цієї історії, добре знає, що таке служіння ближнім.
Читайте також: 21-річний американець, який загинув за Україну: історія Ітана Гертвека
фото з Facebook Юрія Юзича
