До старту нового навчального року залишилися лічені дні. Хтось із наших читачів вперше одягне шкільну форму, а хтось — розпочне останній рік у випускному класі. Ми вирішили згадати найяскравіші кіно- та телепроєкти про британські школи, їхніх учнів і вчителів — і про те, що ці історії розповідають нам про освіту, виховання та дорослішання.
«Учителю, з любов’ю» (To Sir, with Love, 1967)
Середина 1960-х. Марк Теккерей, емігрант із Британської Гвіани, здобув інженерну освіту у Великій Британії, але вже півтора року не може знайти роботу за фахом. Він погоджується викладати у середній школі Норт-Куей, хоча не має педагогічного досвіду. Його учні — складні підлітки, яких відкинули інші школи.
Фільм заснований на однойменному романі Юстаса Едварда Рікардо Брейтуейта, частково автобіографічному. Цікаво, що образ головного героя у кіно значно м’якший, ніж у реальності: за словами колишніх учнів Брейтуейта, він був суворим і не цурався тілесних покарань — на відміну від безмежно розуміючого персонажа, якого зіграв харизматичний Сідні Пуатьє.
Стрічка порушує соціальні та расові проблеми міських шкіл. Якщо сьогодні британське суспільство з ранніх років виховує толерантність і взаємоповагу, то в ті часи це було далеко не нормою. У 1996 році вийшла друга частина фільму, де містер Теккерей працює з неблагополучними школярами в Чикаго.
«Прощавайте, містере Чіпс» (Goodbye, Mr Chips, 1969)
Екранізація роману Джеймса Гілтона охоплює період від 1920-х до початку 1960-х. У маленьке англійське містечко приїжджає новий учитель — скромний і незграбний містер Чіппінг. Протягом фільму він згадує своє життя та багаторічну кар’єру в школі-інтернаті для хлопців.
Містер Чіпс навчив кілька поколінь учнів, пам’ятає кожного з них і вважає їх своєю родиною. Хоча спочатку над ним жартують, згодом учні проникаються його щирістю та любов’ю до справи. Головну роль виконав Пітер О’Тул, який отримав за неї «Золотий глобус». Фільм показує, що за фасадом суворої англійської школи — живі люди з унікальними долями, готові супроводжувати дітей на шляху до знань.
«Розквіт міс Джин Броді» (The Prime of Miss Jean Brodie, 1969)
Единбург, 1930-ті. У престижну приватну школу для дівчаток приходить молода й чарівна вчителька Джин Броді. Вона швидко завойовує серця учениць, хоча замість точних наук розповідає їм історії про свою першу любов.
Джин стає аутсайдеркою серед колег, але її не можуть звільнити — дівчата її захищають. Згодом вона починає відкрито підтримувати фашистську дисципліну, заводить романи з двома вчителями й втягуює учениць у інтриги. Головну роль виконала Меггі Сміт (відоміша нам як професорка Макґонеґелл із «Гаррі Поттера»), яка отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль. Фільм показує життя у закритому пансіоні та важливість правильного наставника на старті життєвого шляху.
«Версія Браунінга» (The Browning Version, 1994)
Професор класичної літератури в елітному коледжі для хлопців — Ендрю Крокер-Херріс — веде стримане, консервативне життя. Але все руйнується: дружина зраджує його з молодим колегою, керівництво позбавляє пенсії та пропонує принизливу посаду.
Несподівано один із учнів, Таплоу, дарує йому переклад «Агамемнона» Роберта Браунінга — і це повертає професору віру в себе. Фільм — екранізація п’єси Теренса Реттігена та ремейк стрічки 1951 року. Ми бачимо стереотипну британську школу з молитвами, суворими правилами, незручною формою — і серйознішими проблемами: самозакохане керівництво, булінг, байдужість. У фіналі — прощання, переосмислення, вдячність і людяність.
«Любителі історії» (The History Boys, 2006)
Йоркшир, 1983 рік. Директор школи збирає вісім найкращих учнів і мотивує їх вступати до Оксфорду чи Кембриджу. Вони вивчають історію за спеціальною програмою, створеною викладачами разом із молодим педагогом містером Ірвіном — випускником Оксфорду.
Фільм показує, що справжня школа — це не зубріння, а розуміння процесів, які формують суспільство. Діалоги про високе й буденне створюють глибоку картину освіти. Стрічка знята за п’єсою Алана Беннетта, актори — з оригінальної постановки Королівського національного театру, режисер — Ніколас Хайтнер.
«Школа „Саммерхілл“» (Summerhill, 2008)
Фільм заснований на реальних подіях. Він розповідає про експериментальну школу «Саммерхілл», засновану у 1921 році в Саффолку. Її засновник — Александр Нілл — створив методику виховання на основі самоврядування, свободи та гармонії.
Хоча здається, що правил немає, насправді їх багато — просто вони не нав’язуються. Учні випускаються щасливими, вільними, успішними. Стрічка буде цікава всім, хто цікавиться альтернативною педагогікою та ненасильницьким вихованням.
«Тріщини» (Cracks, 2009)
1930-ті, школа-інтернат для дівчат. Учениці захоплені молодою вчителькою плавання міс Джі — елегантною, незалежною, загадковою. Вона розповідає про подорожі та закликає прагнути більшого.
Але нова учениця — іспанка Фіамма — випадково розкриває її таємницю. Ідеали руйнуються, настає трагедія. У головних ролях — Єва Грін, Джуно Темпл, Імоджен Путс. Фільм показує, наскільки важливо, щоб поруч із дітьми був справжній педагог, і наскільки жорсткими були порядки у закритих школах минулого.
Головне фото: shutterstock
