В окопах Донеччини поруч з українцями воюють іноземці, для яких ця війна стала особистою. Американець Брюс Келлер – один із них. Піхотинець 63-ї механізованої бригади «Сталеві леви» нещодавно отримав поранення, але готується повернутися на фронт.
У розмові з УНІАН він зізнається: приїхав, бо США «роблять недостатньо», а його досвід може врятувати життя побратимам.
Брюс Келлер – колишній морський піхотинець зі США, який у 2025 році самостійно приїхав в Україну та вступив до лав 63-ї механізованої бригади «Сталеві леви». Ще 20 листопада бригада опублікувала відео, де Брюс разом з українськими військовими бере у полон групу росіян, але невдовзі після цього він зазнав поранення. Нині він проходить відновлення та прагне якнайшвидше повернутися до роботи в бойовому секторі.
Перед приїздом в Україну чоловік чотири роки служив у морській піхоті США, а після демобілізації працював барменом. Він пояснює, що вирішив приєднатися до українського війська після того, як побачив масштаби агресії:
«Я знав, що Україна потребує допомоги. Я знав, що Америка обіцяла допомогу в разі, якщо українці її потребуватимуть. І я відчував, що моя країна не робить достатньо».
Саме це спонукало його купити квиток і приїхати в Україну навесні.
Перші місяці на фронті: Чорнобиль і 12 днів під атаками дронів
Після прибуття Келлер деякий час шукав підрозділ, до якого зміг би приєднатися. Місяць провів у Чорнобилі, готуючись до відправки, а потім вирушив до Донеччини, де почав проходити тренування у 63-й бригаді.
Своє перше бойове завдання американець пам’ятає чітко: разом із двома українцями він замінював бійців на позиціях у лісі. Там вони провели 12 днів під безперервними атаками російських дронів, які скидали гранати та інші боєприпаси. Келлер каже, що цей досвід загартував його і став важливим випробуванням.
В інтерв’ю Брюс також прокоментував відео, де він спокійно розмовляє з росіянами, яких група взяла у полон у районі Серебрянського лісу. Він пояснює, що такі операції для його команди – робоча рутина. Його спокій – результат досвіду: подібні завдання він виконував неодноразово.
«Ми абсолютно не дозволимо росіянам зневажати нас. Ми виходимо, ми шукаємо контакту з ними… Чи то вивозимо їх з поля бою у вигляді полонених, чи розбираємося більш жорстким шляхом. Це звичайна робота для нас».
Українська мова, побратими та бачення майбутнього
За кілька місяців служби Брюс помітно опанував українську. Каже, що це сталося природно – через постійне спілкування з побратимами:
«Бувають моменти, коли я довго перебуваю з українцями, і мені немає, з ким говорити [англійською]… Тому мені просто необхідно було вивчити мову».
Відпустки він ще не мав, але планує взяти її у грудні, аби побачити країну, яку захищає. Мріє про подорож до Одеси, Києва, Львова та Карпат.
Брюс упевнений, що перемога України – питання часу, але для цього, на його думку, Захід має нарешті усвідомити масштаб загрози. Він сподівається, що по завершенні війни союзники зроблять висновки:
«Якщо не Україна, то наступними будуть вони… Європа не повинна залишати когось напризволяще, адже Україна зараз бореться за всю Європу».
Американець мріє про майбутнє, у якому Україна поверне всі свої землі і більше не буде змушена мати справу з росією. Каже, що його найбільше вражає стійкість українців:
«Я бачу мужність, стійкість, силу на обличчях українців… Ми втомлені. Але ми все ще тут, ми все ще разом виконуємо свою роботу. Тому що ми любимо Україну і хочемо, щоб вона досягла успіху».
Читайте також: “Став українцем” і мріє про дім у Карпатах: як ветеран армії США приєднався до ЗСУ
фото: 63-тя механізована бригада “Сталеві леви”
