Українка Юлія Проценко приїхала до Британії після початку повномасштабного вторгнення, а тепер разом зі своїм нареченим-британцем підкорює TikTok, Instagram і серця десятків тисяч людей.
Її блог про життя з британцем Джошем, який говорить українською, закоханий у борщ і каже «О, Боже!» вже частіше, ніж «Oh, my God», став захопливою історією культурного єднання.
У розмові з UA-Platform Юлія відверто розповіла про відео, з якого розпочалась популярність у соцмережах, про життя у Вест-Йоркширі, як британська свекруха сама привела невістку додому, і про те, чому, попри кохання, яке знайшла у Британії, вона все одно мріє повернутись додому – в Україну.
Шлях Юлії до Британії: заробітки та війна
Юлія – родом з Київської області. Коли почалось повномасштабне вторгнення, жінка виїхала до Англії, адже це була вже знайома їй країна: до війни вона двічі була в Британії – на сезонних роботах на фермі. Вдруге саме повернулась додому з заробітків за місяць до великої війни.
«Перед війною я купила собі квартиру в Києві. Мої друзі позичили кошти на цю квартиру, і я їздила на заробітки, заробляла і віддавала. Коли почалась війна, я розуміла, що мені потрібно зараз дуже багато грошей віддати, тож я прийняла рішення знову виїжджати, – ділиться Юлія.
«Знайшла у Facebook сім’ю, яка мене прийняла, і це виявилися батьки Джоша».
Так вона розпочала нове життя неподалік Лідсу, що у Вест-Йоркширі. На початку адаптації, каже українка, їй складно було розмовляти англійською: здебільшого розуміла, про що йдеться, але відповісти – важко. Проте знайти спільну мову вдавалось. Допомагала й сім’я, яка її прихистила.
«Вони мені допомогли з адаптацією, з усіма документами, знайомили мене з британською культурою, а я їм розповідала про українську. Вони навіть возили мене на зустрічі українського ком’юніті, яке є тут неподалік, щоб я познайомилася з іншими українцями», – розповідає Юлія.
Із британських звичок українці спершу видавалось дивним постійно посміхатись, як це прийнято в британців. А ще – «швидкість» тамтешніх послуг.
«Це було дивно – тут все повільно, наприклад, коли робили документи. Ми (в Україні, – ред.) звикли до того, що ми все швидко робимо та очікуємо швидкого результату, а тут ніхто не поспішає».
Першим місцем роботи став гольф-клуб, де грав Джош, жінка працювала там на барі. Там, каже, вона дуже швидко навчилась всьому, незважаючи на те, що англійської в неї «взагалі не було».
Зараз Юлія 6 днів на тиждень працює в поліграфічній компанії, куди влаштувалась понад два роки тому.
За її словами, в адаптації їй допомогла комунікабельність, не боятися спілкуватись і заводити нові знайомства.
«Я тоді відразу почала знайомитися з різними британцями. Всі вони, коли дізнавались, що я з України, переймались моєю історією, через яку я приїхала. Вони дуже підтримували Україну. З часом я вже їх більше розуміла і могла впевненіше спілкуватись. Я також знайомилася з різними українцями, щоб було з ким провести час, поїхати кудись, завела друзів. Деякі люди приїжджають і всього бояться – виходити з будинку, спілкуватись, піти на роботу. Тобто, я не закривалась і одразу пішла щось робити, щоб не сидіти вдома. Брала всі можливі курси, які пропонували».
«Свекруха сама привела невістку додому»
Стосунки з Джошем зав’язались через півтора року після знайомства.
Що британець знав про Україну до появи Юлії в його житті? Джош з усмішкою каже: єдині речі, які були йому відомі до тих пір – це Андрій Шевченко та Чорнобиль.
«Це вже наш жарт. Звичайно, я знав кількох відомих людей з України на кшталт Усика та Кличка. Про країну я мало що знав, хіба що всі британські чоловіки казали, що українки – дуже красиві. А ще про «Chicken Kyiv» (котлету по-київськи), бо тут її можна скуштувати в багатьох закладах», – відповів Джош.
«А тепер я не знаю, як я раніше жив без борщу, вареників, сметани. Дуже добре, що зараз я можу знати більше про культуру та їжу України»
А об’єднали цю українсько-британську пару почуття гумору та щирість.
«Я б сказала, що він нетиповий британець: всі британці люблять жартувати, але вони можуть бути закриті. Джош підкорив мене своєю відкритістю та гумором», – зізнається Юлія.
«Юлія теж дуже смішна, хоча вона так не вважає, але вона змушує мене багато сміятися. Крім того, я ніколи не зустрічав дівчини, яка була б настільки працьовитою, як Юлія, і це мене дуже приваблює. Вона дуже добра, турботлива і сильна водночас. Вона робить мене кращою людиною, – сказав Джош про свою обраницю. – А коли ми повідомили моїм батькам про наші стосунки, о Боже, вони були дуже щасливі. Ми жартуємо, що мама сама знайшла мені дівчину».
«Так, навіть у коментарях пишуть, що свекруха сама вибрала собі невістку і привела додому», – додала Юлія.
«Я завжди кажу, що причина, чому Юлія обрала моїх батьків (як sponsorship family, – ред.) – це те, що вони мають дуже гарного сина», – з посмішкою каже Джош.
Старт блогу: як любов до борщу привела до популярності
Зараз за життям українки і британця стежать майже 170 тисяч користувачів у TikTok та понад 86 тисяч в Instagram. А почалося все майже два роки тому випадково, каже Юлія.
«У мене був акаунт у TikTok і сто підписників, сто моїх друзів. Тоді я нічого не викладала, просто дивилася. Якось ми поїхали з Джошем до моєї подружки, яка живе у брата Джоша. Він після початку війни взяв українку жити до себе в сім’ю. І вона нас запросила на борщ. До цього Джош уже куштував цю страву, і я йому кажу: «давай, я тебе зніму».
«Він на українській мові сказав: «Я люблю їсти борщ». Я завантажила це відео в TikTok з підписом «українцізація британців». Вранці там було вже 20 тисяч переглядів і цифра росла далі, люди почали коментувати».
Потім ми зняли ще кілька відео, про шубу і холодець, і це залетіло на пару мільйонів. Так і зрозуміли, що потрібно щось знімати. Я постійно готувала Джошу різні справи, а він коментував, що йому подобається, а що ні. Зараз знімаємо більше лайфстайл контент».
Особливу любов української аудиторії Джош завойовує, розмовляючи українською. Він каже, що його улюблена фраза – «О, Боже!», і вона злітає з уст частіше ніж звичне для нього «Oh, my God» англійською, навіть при спілкуванні з британцями, на роботі.
«Ще мені подобається слово «брехуха», – сміється Джош. – Я завжди кажу «Давай!». Грав у крикет цього року і казав одному з моїх тіммейтів щось зробити, і кажу «Давай». Він спантеличено перепитує: «What?», і я кажу «Sorry».
А свою кохану Юлію він лагідно називає українською «Моя дуже гарна принцеска».
Що британцю подобається в Україні та українцях? Топ-5 від Джоша
Щодо України Джош виділив кілька речей, що найбільше йому імпонують.
«Перше – це люди. Я думаю, вони дуже дружні та гостинні, відкриті та веселі. А ще дуже весело пити разом з українцями, хоча наступного дня я не дуже добре почуваюсь, – жартує британець.
Друге – це дуже красива країна. Коли я приїжджав в Україну, я бачив Львів, Київ, Карпати. Я не думав, що вона настільки різноманітна: це і красиві гори, і великі гамірні міста, і маленькі затишні села. Це дуже цікаво.
Номер три – їжа. Українська їжа змінила моє життя. Я не можу жити без борщу, вареників, голубців. Але шуба – ні.
Номер чотири. Розуміння про Україну та ситуацію в ній, навчило мене бути дуже вдячним за те. Що я маю в житті, за безпеку тут, у Британії. Я відчуваю багато емпатії та співчуття до українських людей.
Але п’яте, найголовніше, це Юльчик. Це найкраще для мене з України, і завжди буде найкращим. Юльчик – number one!», – щиро поділився Джош.
Великдень – український, Різдво – британське, але з варениками
Як це зазвичай буває в інтернаціональних парах, головні свята протягом року Юлія і Джош відзначають як з українськими, так і з британськими традиціями.
«Наприклад, цього року Великдень святкували український, тому що британці не так святкують, зазвичай збираються на обід із сім’єю. А ось Різдво цього року будемо святкуємо з британською сім’єю за їхніми традиціями, з їх їжею. Але звісно, я також приготую свої вареники. І ще моя мама планує приїхати на Різвдо, тож готуватимемо вдвох щось українське. Щодо Нового року, британці все ж більше святкують Різдво, тому на Новий рік ми збираємося з українцями і робимо вечірку.
«Зробив мені пропозицію на городі в мене в селі»
Минулого року пара на кілька днів приїжджала разом в Україну. А цього літа, коли Юлія провідувала родину, Джош приїхав до неї та освідчився – і це було дуже несподівано, пригадує жінка.
«Він зробив мені пропозицію в мене вдома в селі, на городі, – каже Юлія. – Я взагалі не очікувала, що це буде саме там».
«Мої батьки були дуже спантеличені, чому я їду до Києва, і вони трохи хвилювались. Я не сказав тоді їм про свої наміри зробити освідчитись, – додав Джош. – А коли Юлія сказала «Так», я повідомив батькам, і вони сказали, що розуміють, чому я поїхав».
«Це було при моїй родині, коли вся сім’я зібралась. Він ввечері напередодні запитав дозволу в моєї мами, а наступного дня, як ми смажили шашлики, зробив пропозицію. Це було дуже мило, дядько Юра мій плакав під черешнею», – згадує українка.
«Перше, що Юлія сказала після свого «так», було «Джош, я не помила своє волосся». Настільки це було неочікувано», – пригадав Джош.
«Я радий, що можу краще зрозуміти, через що проходять українці»
Британець каже, що вирушаючи в Україну, розумів безпекову ситуацію, та не мав сильного хвилювання. До слова, саме у той період в середині червня в Києві через російський обстріл була зруйнована багатоповерхівка, де загинуло понад 20 людей.
«Звісно, це не є хороший досвід, але я радий, що можу трохи краще зрозуміти, що ти і твоя сім’я проходить щодня, що проходять всі українці. Це дуже сумно», – сказав Джош.
Юлія додала, що в той день, коли стався приліт у київську дев’ятиповерхівку, вони були за містом, але чули і бачили всі ракети, які летіли на столицю.
Майбутнє весілля з українськими традиціями
Повернувшись до Англії, закохані почали планувати весілля – воно відбудеться наступної весни в Британії. Юлія також мріє відсвяткувати і в Україні, з усією родиною, адже до Британії «майже ніхто не зможе приїхати».
«Ми б дуже хотіли зробити в Україні або вечірку, або повноцінне весілля. Але тут буде весілля і з британськими традиціями, і з українськими також. Покажемо, як українці гуляють весілля».
«Буде коровай, будемо ставати на рушник. Буде традиція з викраденням нареченої. Я йому вже пояснила, як це потрібно робити. Також попросила його маму зняти з мене фату. Ще будемо збирати у повзунки на хлопчика й на дівчинку, – ділиться Юлія. – Ще я йому розповідала, що в нас є традиція мити ноги тещі, він сказав «окей, зроблю, якщо треба», але думаю, тут ми обійдемось без цього, можливо в Україні».
На запитання про те, як весілля святкують британці, Джош каже, що особливих традицій немає, хіба що промови нареченого, «best man» або дружби, а також інших людей, які беруть слово на святі. Також у Британії є звичне нам кидання підв’язки.
«Залежить від того, який тип святкування ви робите. Але я думаю, що українські святкування звучать дуже весело й цікаво», – зазначив Джош.
Попри 3,5 роки, проведені в Британії, та стосунків з британцем, українка зізнається, що не бачить себе в цій країні назавжди.
«Так, я звикла до цього життя, адаптувалась, я можу спілкуватись, мені нормально. Але я не можу тут жити. Я сумую за життям в Україні, в нас воно було насиченим, ми і на роботу ходили, і в театр могли піти, в кіно, часто зустрічались з друзями, сім’єю. Тут в тебе постійно лише робота і все. Звісно, ми також кудись їздимо, але це зовсім не в таких обсягах. Мені здається, в усіх українців тут так. А ще мені не подобається британська погода, – каже Юлія. – У планах є варіант можливо і в Україну переїхати. Я роблю ремонт у своїй квартирі там. Джош не проти. Якщо б війна закінчилась і в нього робота б онлайн дозволила працювати, то без питань. Йому там дуже подобається».
На завершення Юлія підкреслила: найкраще таки – в Україні: «Колись я думала, що поїду за кордон і буду жити там, і все буде так класно. Я багато подорожувала, жила в Америці, в Канаді, тепер в Британії. І не розумію зараз чому я так рвалась туди. Бо найкраще таки вдома».
Читайте також про те, як створюють єдине україномовне шоу на британському радіо “Разом”
Авторка: Марина Кавкало
фото надані Юлією Проценко
