Війна двічі змусила Анну Чечель залишити рідний дім – спершу в Донецьку, потім у селищі Нью-Йорк. Але її історія не про втечу – вона про силу, нові шанси й прагнення говорити про Україну на найвищому рівні. Сьогодні Анна – викладачка у Кембриджському університеті та дослідниця жіночого підприємництва у Великій Британії.
У розмові з проєктом Радіо Свобода «Ти як?» вона розповіла про евакуацію, викладацьку кар’єру у Британії, мовний бар’єр та книжку, яка об’єднала українок-бізнесменок.
Донецьк, Нью-Йорк і знову дорога
Анна жила в Донецьку й викладала в місцевому виші, коли почались обстріли. «Я не спала майже три дні. Одного ранку вийшла на балкон і побачила танки з російськими прапорами», – згадує вона. Разом із родиною переїхала до селища Нью-Йорк, де прожила до 2022 року, продовжуючи працювати у Маріуполі. Щоб дістатися до міста, доводилося їхати 6–7 годин, об’їжджаючи окуповані території.
Після повномасштабного вторгнення росії Анна евакуювалася потягом.
«Ми не знали, куди їде потяг. Люди зустрічали нас з їжею, водою, підтримкою. А наше селище сьогодні окуповане і майже знищене. Ледве впізнаю його на фото», – ділиться вона.
Англійська, яку доводилося перекладати англійською
Після Румунії та Греції Анна зупинилась у Великій Британії – її донька отримала стипендію на навчання. Спочатку вони жили поблизу Бірмінгема. Вартість життя виявилась значно вищою, тож Анна почала шукати роботу.
Перші місяці були непрості через мовний бар’єр.
«У мене було відчуття, що я ніколи не вчила англійську. Strong accent – дуже складний для сприйняття. Люди, в яких я жила, перекладали мені з англійської на англійську, яку я могла зрозуміти. Це було дуже цінно».
Викладачка у Кембриджі
У листопаді 2022-го Анна стала частиною академічної програми для українських науковців у Кембриджському університеті. З тисяч заявок обрали лише 23 дослідників. Спочатку це була однорічна ініціатива, згодом її продовжили ще на рік.
Анна долучилась до дослідження жіночого підприємництва серед українок, які мігрували до Британії. «Я почала зустрічати дівчат, які казали: «Шукала роботу, а потім відкрила self-employment». На основі цього досвіду з’явилась ідея видати двомовну книгу.
«Голоси жіночої стійкості»
До книги увійшли 26 історій українок, які після вимушеної міграції відкрили бізнес у Британії. «Була гордість за дівчат і натхнення рухатись далі. Якщо не я, то хто? Вони справді незламні», – каже Анна.
Вона переконана, що кожен українець за кордоном має бути голосом своєї країни: «Кожен із нас, хто за кордоном, має говорити про Україну, пояснювати, що це за країна, і показувати, що українці – справді круті».
Зараз Анна продовжує навчання, аби викладати у британських університетах на рівні з місцевими колегами. Вона підтримує зв’язок із героїнями книги, а її історія – це приклад, як навіть після втрати всього можна будувати нове життя, бути корисною і не мовчати про Україну.
Читайте також: “Разом”: як створюють єдине україномовне шоу на британському радіо
фото з архіву Анни Чечель
