Коли українські громадяни почнуть системно повертатися на батьківщину і за яких умов? І чи повернеться достатньо людей, щоб не стався колапс економіки? Про це розмірковує народна депутатка Вікторія Вагнєр у колонці для NV.
Емігрантська статистика. За даними Управління Верховного комісара ООН, у Європі нині нараховується 6,218 млн українських біженців, у світі загалом 6,780 млн, при чому відтік десятків тисяч людей триває щомісяця.
За 2024 рік кількість людей, що мають статус тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу, зросла, але не кардинально. З трохи більше ніж 4,12 млн до 4,16 млн. Це з урахуванням новоприбулих та того фактору, що частина людей втратили цей статус.
Так у Німеччині влітку відбулося масове зняття цього статусу з 230 тисяч осіб, в основному пов’язане з їхнім працевлаштуванням. Ця країна очолює список держав з найбільшою кількістю українців — більше 1,1 млн (що становить 27,0% від загальної кількості осіб з тимчасовим захистом в ЄС). Не набагато менше у Польщі — більше 975 тисяч (23,4%). Далі з відчутним відривом йде Чехія більше 375 тис. (9%) та Іспанія 215 (трохи більше 5%).
Оскільки Німеччина та Польща надали притулок більш ніж половині біженців, то саме їхня політика щодо них особлива цікава у контексті повернення.
Варто також враховувати, що, пропорційно до кількості власного населення країн-членів ЄС, першість у Чехії — 34,6 особи з тимчасовим захистом на тисячу власних. Маленька Литва зайняла друге місце 27,6 осіб, третьою стала Польща (26,6). Тоді як середній показник по Євросоюзу — 9,3 особи з тимчасовим захистом на тисячу жителів ЄС.
Під тимчасовим захистом трохи більше 45% жінок, майже третина — діти (понад 32%) та 22,6% чоловіки будь-якого віку.
На власному забезпеченні
Соцдослідження щодо планів людей повертатися в Україну важливі. Але, ймовірно, для рішення про повернення вагоміші економічні та безпекові чинники.
Певний вплив на бажання повернутися матиме наявність роботи.
Так у Німеччині з 2023 року активно проводиться працевлаштування біженців. За рік кількість працюючих в Німеччині громадян України зросла з 71 000 до 272 400. Тобто майже третина людей працездатного віку не покладаються на соцзабезпечення, а мають зарплату.
Якщо рік назад працювали трохи менше 25% українців, то до серпня 2024 року працюючі вже становили майже 30%. Це не означає, що всі вони захочуть залишитися, адже робота може їх не задовольняти. З іншого боку, можуть з батьками залишитися і діти.
У Польщі також більшість переселенців розраховують на власні доходи.
Українці створили підприємницький бум у західної сусідки, зареєструвавши за роки повномасштабного вторгнення майже 50 тис. ФОП. Загалом за два роки з березня 2022 року українські підприємці в Польщі сплатили 2,3 млрд євро податків. За офіційними даними більше 650 тис. українців працюють. Приблизно 1% польського ВВП склав внесок українців.
Відповідно до регулярних соцопитувань відсоток українців, які виражають бажання постійно жити в Польщі, залишається незмінним: 50% довоєнних мігрантів і 20% біженців мріють закріпитися таким чином у Євросоюзі. А ось відсоток тих, хто не може визначитися з планами збільшується.
У Чехії зареєстровано більше 5 тисяч українських приватних підприємств. І більше 130 тисяч біженців офіційно працюють. Це — до 70% з тимчасовим захистом працездатного віку.
Повернутися не можна залишитися
Нацбанк надав прогноз, за яким на поточний рік Україна втратить ще 400 тисяч біженців. І загальна кількість українців, які знаходяться за кордоном наступного року може зрости до 7 млн.
Алгоритм тимчасового захисту для українців був створений 4 березня 2022 року і планувався до 4 березня 2025 року. Рада ЄС ухвалила продовжити його для українських біженців до 4 березня 2026 року.
Тобто у цей період (а за умов перемир’я це може трапитися у раніше) мільйони людей почнуть повертатися додому.
Гарантовано повернуться ті, хто допоки знаходиться на соціальному забезпеченні гостинних держав. Значна частина цих осіб непрацездатного віку. А ось працевлаштовані не поспішатимуть повертатися у зруйновану війною країну.
Повернення залежатиме від ряду чинників:
- Питання безпеки. Ймовірність поновлення бойових дій у будь-який час не сприятимуть бажанню повертатися навіть у тих, хто мріє про Україну.
- Економічні реалії. Попри війну зарплати в Україні зростають, але і ціни, навіть на їжу та предмети першої необхідності, також зростають і вже подекуди перевищують європейські.
- Варіанти майбутнього. У разі реалізації в Україні аналогу «плану Маршалла» кількість бажаючих повернутися буде питомо вищою.
- Ще один фактор, який впливатиме на повернення біженців, часто залишається поза увагою. Він стосується не стільки України, скільки європейських країн. У разі припинення підтримки біженців, значна кількість громадян вимушені будуть повернутися в Україну навіть без особливого бажання.
Наразі неможливо давати обґрунтовані прогнози щодо повернення, адже чинники, від яких це залежить, не мають чіткої визначеності на кінець 2024 року.
Песимістичні прогнози: повернеться третина, оптимістичніші – половина українців, які покинули країну з 24 лютого 2022 року. За соцопитуваннями на початку року 65% планували повернення, раніше таке бажання виявляли 77%.
За оцінками уряду у липні 2024 року в Україні у наявності 35,8 млн населення. Якщо ці цифри реалістичні, з поверненням ще 2−4 мільйонів, значна частина з яких становитимуть діти, ситуація залишиться досить важкою, але матиме потенціал для позитивних змін.
Читайте також: Перипетії еміграції, або чи всі, хто поїхав з країни – зрадники? Думка
Джерело: NV
