Співзасновниця американського рок-гурту Hole Ліза Робертс проміняла сцену на зону бойових дій і присвятила себе гуманітарній діяльності в Україні. Її дивовижна зміна кар’єри була спричинена її зв’язками з українським хеві-метал-спільнотом і труднощами, яких зазнали її друзі в розпал триваючого конфлікту з Росією. Про це вона розповіла в інтерв’ю The Daily Beast.
Як відомо, Робертс заснувала Hole спільно з Кортні Лав і Еріком Ерландсоном у 1989 році. Вона пробула в гурті біля року та покинула його через кілька місяців після першого виступу. Попри це, відтоді вона залишалася підключеною до світу музики.
До переїзду в Україну Робертс жила у високій пустелі приблизно в 60 милях на схід від Лос-Анджелеса і працювала у великій компанії з логістики, і вона зрозуміла, що її ноу-хау зі складу може бути корисним під час війни.
Вона переїхала на Донбас і обійняла посаду менеджера з логістики неурядової організації Road to Relief. Пропрацювавши протягом року волонтером, Робертс повернулася до рідної Каліфорнії, маючи намір вивчати парамедицину. Однак її серце залишилося з народом України, і вона планує повернутися, щоб надалі допомагати українцям.
Про свій вклад в українську перемогу, друзів, які воюють, і які загинули
«У мене було багато друзів тут у метал-спільноті до війни. В Україні вони дуже люблять це, важкий метал. У мене були друзі всюди, і все почалося зі збору грошей, щоб заплатити за Uber, щоб доставити дружину та дитину друга до Молдови. Це було 425 доларів, я точно пам’ятаю. Тоді мій друг із київського гурту Sabotage Rising був у тій частині Києва, де велись бойові дії, і ми підтримували зв’язок, наскільки могли. Він провів місяць у проклятому метро», — сказала Робертс The Daily Beast.
Вона каже, що багато людей, з якими вона познайомилася в Інтернеті, через своїх друзів або коли вона приїхала в Україну, зараз або мертві, або зникли безвісти — імовірно, потрапили в полон.
«Росіяни мінують будинки — ставлять міни під підлогу або в дитячі іграшки. Катівні в кожному окупованому місті. Їх єдина мета — знищити мирних жителів… Вони цілять по наших транспортних засобах, хоча вони позначені», — зазначила Ліза Робертс.
На підтвердження цього вона розповіла, як наступного дня після того, як вона залишила штаб-квартиру організації, її лідерка, відважна жінка на ім’я Емма Ігуаль, і її колега Тонко Ігнат були вбиті у своєму фургоні протитанковою ракетою, коли вони йшли на оцінку потреб цивільних осіб у Іванівському Донецької області.
Зараз вона зосереджена на тому, що вона називає «українською справою», йдеться в публікації.
«У мене розривається серце кожного разу, коли я бачу цивільних, особливо стареньких чи дітей. Ніби вони підбігають до нашої машини, вони знають ім’я кожного. Був маленький хлопчик, який допомагав мені нести ці коробки з допомогою. І я просто подумала: люди, жодна дитина не повинна жити так.
Ці діти нікому нічого не зробили. У стареньких, які там живуть, є городи, і це гарні городи. У них дуже маленькі будинки. Вони не зробили нічого такого, щоб заслуговувати на постійні обстріли, утиски, зґвалтування, тортури. Ці люди нічого не зробили. Ось що змушує мене щоразу плакати», — каже Робертс.
«Я не геополітик, але я бачу потенціал для того, щоб це переросло у Третю світову війну. НАТО працює повільно, союзники хибні, і всі думають, що це їх не стосується, але це стосується, або буде. Я також вважаю, що вони повинні були закрити небо», – каже Робертс, висловлюючи свою підтримку забороненої НАТО зони над Україною.
Хоче вступити в Інтернаціональний легіон
Робертс каже, що українські військові герої, з якими вона зустрічалася, добре ставилися до неї, але каже, що вони здебільшого відмовляються від зустрічей через страх натрапити на шпигунів.
«Краще не треба, тому що вони зустрінуть дівчину, дівчина поспілкується з одним із них, і наступне, що ви знаєте, вони всі знищені, коли вони десь в окопі, тому що вона сепаратистка. Тож у них параноя щодо побачень, але коли вони побачать жінку, яка працює в таких умовах, вони ставитимуться до вас, як до королеви. Особливо, якщо ти вмієш поводитися з вилами краще, ніж вони, а я так і роблю», — сміючись, зауважила Робертс.
Післясмерті колег по волонтерськом штабу Робертс повернулася до США, де вона вивчає парамедицину. Журналістка поцікавилась у неї, чим вона продовжить займатися: музикою чи Україною.
«Я вивчаю парамедицину, це займе близько року. Влітку поїду в Україну на місяць-два поволонтерити, а потім повернусь і закінчу. Тоді я подам заяву в [Інтернаціональний] легіон. Тож поки що я сиджу тут, у США, у депресії, серед людей, яким байдуже і не сприймають війну з росією як проблему для свого способу життя. Їм просто байдуже. Вони не хочуть про це говорити, і їм дійсно наплювати, що я маю що про це сказати.
Якщо я отримаю можливість повернутися, я не думаю, що коли-небудь повернуся сюди. У мене немає для цього жодних причин», — каже Робертс.
Вона додає, що музику можна знайти будь-де, як доводить її мережа музичних колег від США до України та за її межами. Але зараз Робертс віддана своїй українській місії — допомогти виграти війну.
Раніше ми розповідали історію майора канадських Збройних Сил Дейва Сміта, який проміняв спокійну службу у своїй країні на брудні окопи на сході України.
