Він залишив Канаду, де працював зварником, і повернувся на Батьківщину, щоб воювати за її свободу. Командир взводу спецпідрозділу «Реванш» ГУР МО України з позивним «Вікінг» в інтерв’ю АрміяInform розповів, чому вирішив піти у розвідку, як пережив перший бій, та чому зараз тренує іноземців, які воюють пліч-о-пліч з українцями.
До повномасштабного вторгнення «Вікінг» кілька років працював у морі токарем-зварювальником, а згодом емігрував до Канади. Та 11 січня 2023 року він повернувся в Україну й приєднався до спецпідрозділу «Реванш».
«До війни я жив у Канаді, працював зварювальником. Але коли почалась велика війна, я не міг залишитись осторонь», – пригадує він.
Вибір підрозділу, за словами бійця, був радше долею. Курс молодого бійця виявився жорстким: три доби без сну і відпочинку, постійні фізичні навантаження та психологічний тиск.
«Мені пропонували піти додому, але я залишився. Мені сподобався колектив», – каже «Вікінг».
Перший бій і дрони над головою
Військову спеціальність він обрав, орієнтуючись на товаришів. Так став кулеметником. Перший бойовий вихід запам’ятався запахом гарі, нерозірваними «Градами» на асфальті й дроном-камікадзе, що завис просто над головою.
«Я бачу цей FPV-дрон, і він починає знижуватись… Думаю, що не в мене, але позаду ще хлопці. І раптом він вибухає у небі. Певно, хтось його збив», – згадує боєць. Саме тоді він зрозумів, наскільки серйозна війна.
«Та на війні все страшно. Страшно почути по рації, що хтось зі своїх “200” чи “300”. Але є різниця між страхом і тривожністю», – пояснює командир.
За його словами, тривога з’являється тоді, коли знаєш, що ворог десь поруч, але не бачиш його, або коли чуєш гул дрона над позиціями.
Іноземці на українській війні
Через кілька місяців служби «Вікінг» почав готувати новобранців. Це стало для нього базою для подальшого зростання. Після навчання за кордоном командування призначило його очільником взводу іноземних бійців.
«Командир сказав: “Ти у мене командир взводу іноземців”. Я зрозумів, що це не просто рекрути, а реальні бійці, і як я їх підготую – такими вони й будуть у бою», – ділиться він.
Сьогодні у взводі «Вікінга» воюють добровольці з Франції, Великої Британії, США, Бразилії та Колумбії. У багатьох за плечима – служба у французькому легіоні чи спецпідрозділах поліції, але українська війна вимагає іншої тактики.
«Ми навіть вчимо, як правильно завантажуватися у пікап, хто що бере, хто контролює небо. Це здається дрібницями, але насправді саме так виживають у реальному бою», – пояснює «Вікінг».
Мова спілкування у взводі здебільшого англійська, але командир зізнається: хотів би, аби всі говорили українською.
Читайте також: Від колишнього десантника США до українського героя: історія Мюррея
Фото з архіву групи «Реванш»
