У Шотландії нині проживає близько 24 тисяч українців, більшість яких приїхали на північ Великої Британії після початку повномасштабної війни.
Значна частина – за програмою супер спонсорства, яку навесні 2022 року спеціально для українців розробив уряд Шотландії. Решта – за допомогою спонсорських та сімейних віз. Всім українцям, яких прихистила Шотландія, були видані посвідки на проживання терміном на 3 роки.
У рамках програми супер спонсорства уряд на перший час надавав українським біженцям проживання в 3-4-зіркових готелях (з триразовим, а пізніше дворазовим харчуванням), доступ до медицини, навчання та роботи. Більш того, українській молоді надали унікальну можливість безкоштовно вчитися в шотландських університетах.
“Врятувало диво”
Одна з українських сімей, яку прихистила Шотландія, – Вікторія Ковтун та її син, які на момент повтомасштабного вторгнення жили в Бучі на Київщині. Їхню історію виживання розповідає “Українська правда”.
Родині Вікторії Ковтун після 24 лютого 2022 року довелося пройти чималі випробування. Вони втекли з Бучі в Бородянку, пережили там 16 днів окупації, маючи проблему з доступом до їжі (переробляли стару кукурудзу, щоб зробити з неї борошно).
Далі виїжджали з Бородянки на власних автомобілях через ліси та поля, оскільки “зелених коридорів” на той час не існувало. Будинок в Бучі повністю знищили окупанти. У батьків Вікторії, які теж жили в Бучі, постраждала квартира в багатоповерхівці.
Жінка під час окупації втратила друзів, яких цинічно вбили окупанти. Сусіду зав’язали очі, сказали “йди” і розстріляли. Саму Вікторію врятувало диво. Під час окупації, перебуваючи вже без світла, вона згадала, що в машині чоловіка лежить ноутбук, який ще мав зарядку. Коли вони пішли до авто і чоловік відкрив машину, спрацювала сигналізація. Жінка відкрила багажник. По ній почали стріляти. Чоловік та тато закричали “Лягай на землю “, але Вікторія як вкопана лишилася стояти з ноутбуком біля авто. На щастя, куля пролетіла повз її голову.
Згодом після цього, влітку 2022 року, жінка з сином прибули до Шотландії. Вона розповідає, що два місяці жили в готелі, а після отримали квартири з меблями в центрі Глазго від недержавної благодійної організації, яка надає їй підтримку і досі.
Читайте також: Від готелів та лайнерів до власного дому: де живуть українські біженці в Шотландії
Вікторія майже не знала англійську, тож вже другий рік вчить її в коледжі. Зосереджується на вдосконаленні своїх навичок англійської мови для подальшого пошуку роботи (в Україні працювала SMM-менеджером в дитячому магазині) і доглядає за сином, якому незабаром виповниться 11 років.
Хлопчик швидко адаптувався у шотландській школі і вже опанував мову. Допомагає українським мамам спілкуватися з вчителями. І, за словами Вікторії, вже встиг двічі поспілкуватися з мером Глазго на мітингах на підтримку України.
Про повернення додому жінка наразі не думає. Зізнається, що їй поки немає куди повертатися, адже не зрозуміло, коли відновлять їхній будинок.
Українка планує вивчити англійську та стати корисною для Шотландії, якій вона щиро вдячна за дуже теплий прийом.
Раніше ми писали про те, як у Шотландії плетуть маскувальні сітки для українських військових.
